Вхід на сайт


Тимофій Листопад: «В юності вважав, що я хороший футболіст»
П'ятниця, 04 серпня 2017, 08:04

040817 1

Ми зустрілися з Листопадом в Сумах перед товариською грою з «Вікторією», у якій він пообіді заб’є гол.


– Тимофій, як справи? Чим займався останній тиждень?

– З дружиною і Льохою Крупніченко їздили на море в Кароліно-Бугаз. Це біля Затоки. Добре відпочили, покупалися.

 

– Ти живеш у Києві. Що там робиш?

– Живу на Русанівці, працюю на Новій Пошті. Подобається, не подобається, але є сезони коли треба заробляти і футболом, і роботою іншою. Бо потім приходить момент, коли немає футболу, а заробляти все одно треба.

 

– Це твоя перша робота після професійного футболу?

– Так, я до цього ніде не працював.

 

– Останнім твоїм клубом був першоліговй «Нафтовик-Укрнафта». Після цього тобі довелося перелаштовуватися на звичайне життя. Як минув цей період?

– Не сказав би, що важко. Завдяки друзям, тому самому Крупніченку, він завжди з усіма підтримує зв’язок, я влаштувався на пошту… Іншу команду знайти теж було не проблемно. Не знаю, нічого важкого я не пережив. Тим паче, у сьогоднішніх умовах оплати праці футболістів ті гроші, які я заробляв у «Нафтовику», я можу заробити не граючи в професійний футбол. При тому, що це не найбідніша команда.

 

– Які кошти ти там отримував?

– Близько 20-30 тисяч гривень – залежно від того, скільки ми вигравали. Зарплати становили 13-15 тисяч. І це «брудними», бо там все офіційно, з податками.

 

– Ти три роки жив у Черкасах. Де тобі комфортніше: у Києві чи в Черкасах?

– Київ – це моє рідне місто, я його вважаю найкращим у світі, усім про це кажу. У Черкасах теж було здорово. Я жив на Митниці і зараз живу в подібному районі в Києві.

 

– Так сталося, що багато футболістів «ЛНЗ» пройшли досвід «Черкаського Дніпра». У твоєму випадку – «Славутича». Що можеш сказати про цей період?

– Згадую його лише з теплими емоціями. Після цього залишилися друзі: Фаворов, Міша Сергійчук, із яким ми стали кумами. Так сталося, що моя дружина хрестила доньку Фаворова з Сергійчуком. А ще Льоха Крупніченко, Жека Гуд. Мені здається, це був один із найкращих періодів – який був колектив, як ми грали, дуже подобалося. І Кирилюк для мене хороший спеціаліст.

 

– Трохи пізніше була білозірська «Зоря».

– Так вийшло, що потрапив до не найкраших команд після «Славутича». Не склалося в «Полтаві» й тернопільській «Ниві», а потім виник варіант із Білозір’ям. Я, знову ж таки, зателефонував Гуду, то він порадив переходити. І в оплаті праці все було добре. Там я заробляв не менше, ніж у другій і першій лігах.

 

– Що Лашкул платив?

– Найголовніше – він оплатив мені весілля. Поцікавився завчасно скільки треба. Потім одну з ігор ми програли і він запитав, чому я не підхожу, адже він пообіцяв.

 

– Скільки дав?

– Три тисячі доларів. Тобто до «Зорі» ніяких питань не було. Звідти я, до речі, потрапив назад до професійного футболу.

 

– Повернемося до «Нафтовика». Там ти був два роки. Знав, що це останнє слово в професійній кар’єрі?

– Я не знаю… Якби не травма, то, мабуть, досі там був. Тренер добре до мене ставився, я грав усі ігри в старті – нічого не віщувало завершення.

 

– Що за травма?

– Зі шлунком бувають проблеми. Операцію робили.

 

– У чому полягала складність переходу до «ЛНЗ»?

– Та це мені здається просто амбіції окремих людей. Між аматорськими командами були якісь незрозумілості. Я грав за «Колос» (Лозірки), завершився чемпіонат восени, взимку не було ні дзвінків, ні чого. Потім у березні зіграв за них декілька товариських матчів, починали щось там домовлятися, але подзвонив Гречаний і сказав, що «ЛНЗ» зацікавлений у мені. Ми все обговорили і я вирішив перейти сюди. Лозірки почали встромляти палки в колеса, надсилати листи, мовляв давали мені якісь кошти, хоча це були зовсім не ті гроші, про які вони писали. Не хотіли відпускати, коротше кажучи.

 

– Ти пограв у вірменському «Бананці», із яким став віце-чемпіоном країни. Як туди потрапив?

– Мені було 17 років. Відправили в «Княжу» в другу лігу після «Борисфену», хоча подовжував із ним тренуватися. Зіграв не дуже добре і якийсь час залишався в Борисполі. Потім тренер Степан Матвіїв перейшов у донецький «Металург», забравши мене з собою. А «Бананц» – це його дочірня команда, тож у підсумку поїхав грати туди.

 

– Як там було?

– У футбольному плані – добре. Але я дуже рано туди потрапив і, якщо чесно, було важкувато в побуті: жив сам, готував їсти сам. Плюс найнижча точка – 800 метрів над рівнем моря. На перше тренування ми приїхали на 2000 метрів. Я не знав де ми, але носом пішла кров.

 

– У багатьох джерелах написано, що єдиний гол в офіційних матчах ти забив саме там. Звертав на це увагу?

– Так, там я забив, але ще три забив у «Нафтовику». Мені всі дзвонять і питають за гол «Миколаєву» зі штрафного. Нічого так вийшло.


– Для тебе стало несподіванкою, що з першого матчу ти став одним із лідерів «ЛНЗ»?

– Та ну як лідер, не лідер… Дивно було б, якби мене запросили і я не грав у стартовому складі. Тим паче, це одразу обговорювалося, що я буду грати. Ну і в мене є таке бажання, як мінімум! Інших варіантів я не розглядав.

 

– Що більше викликає відчуття футбольного кайфу: ідеальна передача на партнера через усе поле чи ідеальний відбір м’яча?

– Якщо по відчуттях, то кожна правильна дія пробуджує позитивні емоції, які підпитують тебе з середини. Немає такого, що я забив гол і більше радію, ніж аби я віддав гольовий пас. Ми всі робимо одну роботу, кінцевою метою якої є взяття воріт суперника. Якщо я заберу м’яч і віддам пас хоча б на метр, а там хтось обіграє всю команду і заб’є гол… Ну будеш думати, що от, я забрав і з цього розпочалася атака (посміхається).

 

– Пограв у першій-другій лігах. Де найвища зарплатня була?

– Із нашим курсом, то всюди приблизно рівні гроші були. Мабуть, у «Металурзі» і «Бананці» найбільше – 800 і 1000 доларів відповідно. У гривнях найбільше в «Нафтовику» було – до 15 тисяч.

 

– Що скажеш про Аматорський чемпіонат України для «ЛНЗ»?

– Вважаю, якщо це не в збиток області, то я за. Кидати область заради нього – не різонно, а грати і там, і там – чому ні? Ми так грали в Білозір’ї, як казав Калініч, то встигали в обох чемпіонатах. Тим паче моя робота мені не завадить.

 

– Клуб до цього готовий?

– Не знаю, зараз зіграємо пару ігор – подивимось. У першому колі області було дві такі гри з нашими найголовнішими суперниками, то ми не виграли. Неприємний осад залишився, але я думаю, що це більше випадковість. Треба зіграти пару ігор саме з такими, як «Вікторія», командами, що мають досвід виступів по аматорах. Плюс, маємо постійно доводити в області, що ми найсильніша команда. З «УТК» ми програли по ділу, не можна сказати, що хтось там заважав. Скоріше, подумали, що все можемо. А з Драбовом корективи внесло поле і наші помилки індивідуальні. Саме вони вплинули на результат зустрічі.

 

– Взагалі, як тобі перше коло?

– Начебто грали нічого так, але були команди, які ми обігрували розгромно і це зіграло злий жарт проти нас. Вони демонстрували не нашу силу, а їхню слабкість. Навіть «Академія-Черкаський Дніпро»… Краще б ми у них не 6:0 виграли, а 2:0, але гра була б на зустрічних курсах, ніж так. Ми стали самовпевнені, що призвело до поразки від «УТК» в кінці.

 

– Це ти сказав за команду. А собою задоволений?

– Знаєш, кажуть треба зіграти першу гру і останню. Саме вони запам’ятовуються. Основна частина чемпіонату – забудеться. Будеш згадувати лише першу й останню. А я вважаю, що їх я зіграв погано. Перша була проти «Уманьферммашу» (0:0), а остання проти «УТК» – теж не найкращим чином, тому осад залишився негативний. Так, є хороші моменти: виграли кубок, ідемо на першій сходинці в чемпіонаті, але хочеться більшого. Я прийшов в «ЛНЗ» і вважаю, що ми повинні вигравати просто все! Тому до себе є претензії, на кшталт, чому ми не виграли все?!

 

– Як тобі взагалі в «ЛНЗ»?

– Та ідеально!

 

– Ну, судячи з того, як ти сидиш на дивані, то тебе все влаштовує.

– Так (посміхається). Подивіться, ми приїхали за день до товариської гри, поселилися в хорошому готелі – це навіть вище рівня деяких команд першої ліги. Деякі з них приїжджають у день гри чемпіонату.

 

– У яких областях ти ще грав?

– Київській, Полтавській і Черкаській.

 

– Що скажеш по них?

– Зараз Полтавська – найсильніша з того, що я бачив. За рівнем команд вона лідирує. Там і Саванці, і Лозірки, і Ракіта, і «Динамо» Решетилівка. Їх там мало. Здається, шість команд у чотири кола, але рівень високий. А в Києві роздули чемпіонат – 15 команд, але рівень від цього не зростає.

 

– Які там поля?

– Жахливі! У Черкаській області, порівняно з іншими, вони ідеальні. Три уманські команди з ідеальними, наше поле високої якості і в Золотоноші дуже хороше. Сказати, що у когось воно погане… Ну «Альтаїр», можливо, і «Олімп» Кам’янка.

 

– Які цікаві історії були у тебе в футбольному житті?

– Були, але більше зі знаком мінус. В Алчевську коли грав, вважав, що я хороший футболіст, а насправді таких було дуже багато. Усі пов’язані з моєю завищеною самооцінкою. Немає чим хизуватися. Це було в молоді роки.

 

– Зараз тобі скільки?

– 29 буде. Але я думав, що мені 27! (Сміється). Нещодавно з дружиною розмовляв, то вона мені відкрила очі на мій вік. Але почуваюся, як і п’ять років тому.

 

– Коли спустився на землю?

– Після того, як побував в усіх металургівських командах. Там виходить Алчевськ, Дніпродзержинськ, Бананц і Запоріжжя – я всюди був. І коли сказали: «Дякуємо, хлопче, але ти нам більше не потрібен», а потім вертаєшся додому і розумієш, що тобі ніхто не телефонує, то починаєш розуміти. Іноді буває, що одну гру дав і знову думаєш, що ти хороший, але за декілька днів розумієш, що ти на своєму рівні в чемпіонаті області.

 

– Як підтримуєш форму?

– Та в Києві мільйон команд – із ким хочеш, з тим і тренуйся. При бажанні можна це робити двічі на день. Є знайомі, з якими я регулярно збираюся середа-п’ятниця. У цьому плані проблем немає.

 

Офіційний сайт ФК «ЛНЗ»

 

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.

До уваги!

                        logo futzal oblast

ОГОЛОШУЄТЬСЯ ПРИЙОМ ЗАЯВОК НА УЧАСТЬ:

у чемпіонаті Черкаської області з футзалу у трьох лігах – екстраліга,
вища ліга і І ліга
Місце проведення матчів чемпіонату:
м.Черкаси, Палац спорту
«Будівельник» (пр. Хіміків, 50/1).
Тривалість змагань: 
листопад 2017 р. – березень 2018 р.
Вартість заявочного внеску8400 грн.
Прийом заявок та оплата заявочного внеску: до 01.11.2017 р.
Контактні телефони: 
063-134-44-21; 097-288-51-20 
До участі у змаганнях команди допускаються лише після оплати заявочного внеску у повному обсязі – 100%! 
 
у розіграші Кубка Черкащини з футзалу
Змагання пройдуть у кілька етапів: від зональних змагань за територіальним принципом до проведення фінальної частини і не перетинатимуться з проведенням ігор у чемпіонаті області
(екстраліга, вища та перша ліги)
ОСОБЛИВІСТЮ ПРОВЕДЕННЯ КУБКА Є НАСТУПНЕ:
 - команди-учасники цих змагань мають формуватимуться ВИКЛЮЧНО із гравців, які зареєстровані у своєму районі не менше 1 року та особи, які є уродженцями цього населеного пункту, але проживають у іншому місті;
- матчі можуть проводитися як у закритих залах так і на відкритих футбольних майданчиках розміром 40 м х 20 м; 
Тривалість змагань: 
листопад 2017 р. – березень 2018 р.
Прийом заявок та оплата заявочного внеску: до 01.11.2017 р.
 Контактні телефони: 
093-519-35-45; 097-941-66-31 
 
у чемпіонаті Черкащини з футзалу у таких вікових категоріях – U-13 (2005-2006 р.н) та U-11 (2007-2008 р.н).
Турнір пройде у два етапи: зональні змагання за територіальним
принципом та фінальна частина.
Тривалість змагань:
грудень 2017 р. - березень 2018 р.
Прийом заявок: до 7 листопада 2017 р.
Контактний телефон: 067-398-44-10.
Вартість заявочного внеску: 300 грн.

 

у чемпіонаті Черкасько області серед ветеранів

 Змагання пройдуть у наступних вікових групах: 35+, 40+, 45+, 50+, 55+, 60+.

 За команди можуть грати футзалісти зареєстровані (прописані) у Черкаській області та особи, які народилися на Черкащині, а зараз проживають за її межами!

 Тривалість змаганнь серед команд 35+ і 40+: 2 грудня 2017 р. – січень 2018 р. (підтвердження надати до 15.11.2017 р.

У команді 35+ має бути наймолодші гравці 1983 р.н., а у команді 40+ - наймолодші гравці 1978 р.н.)

 Тривалість змагань серед команд 45+ і 50+: січень-лютий 2018 р.

 Тривалість змагань серед команд 55+ і 60+: лютий-березень 2018 р.

 Гравці старшої вікової групи можуть грати за команду меншої вікової групи. Але гравець на сезон має право бути заявленим лише за одну команду своєї або меншої вікової категорії.

 Відповідальна особа: Зубко Микола Миколайович (тел:096-495-21-25)

АНОНС

                    bizness-liga

ОГОЛОШУЄТЬСЯ

прийом заявок на зимову

«Бізнес-лігу» з футзалу

у дивизіонах «Ліга брендів» та «Корпоративна ліга»

Місце проведення змагань:

м. Черкаси,

КП «Центральний стадіон,

 спортивний зал СК «Сокіл»

Турнір проходитиме з листопада

2017 р. по березень 2018 р.

Прийом заявок на участь у змаганнях до 01.11.2017 р.

Контактні телефони: 063-134-44-21; 097-288-51-20 

Детальніше

фк черкаси4

Афіша

plakat futzal

freya

tenis

Ми в соціальних мережах

2 27   chs   images4190517

© 2011

Всі права захищено. Інформаційний партнер ТОВ "Довідкове бюро"