Черкаська боксерка Марина Мальована: «Не зупинятися і завжди боротися – девіз мого життя»

22 Жовтня, 2019

Мужня та сильна в ринзі, жіночна та добра поза ним – усе це про 23-річну боксерку Марину Мальовану. Виснажливі тренування, обмеження та сила волі принесли їй перемоги на чемпіонатах України й світу з боксу. Нещодавно ж дівчина дебютувала на професійному ринзі в Німеччині та завоювала пояс версії BDB

 

Як вона прийшла в бокс, що її надихає та які цілі перед собою ставить Марина Мальована розповіла в інтерв’ю.

Замість ранкової зарядки – шість кілометрів бігу

Поріг спортивної зали Марина Мальована переступила в шість років у Чигирині. Туди її привів тато. Для неї бокс не був любов’ю з першого погляду чи… удару. Утім, із дитинства тренувалася так, немов би вже завтра їде на олімпіаду.

– У школі кожний мій ранок розпочинався о п’ятій або шостій годині з кросу. Я бігла шість кілометрів, далі йшла на уроки, потім – тренування, – розповідає чемпіонка. – Насправді, не завжди після навчання мені хотілося бігти в зал, але доводилося опановувати себе, змушувати. Інколи зі сльозами на очах. Тоді хотілося проводити час у колі своїх однолітків, бувати з ними на дискотеках. Ходила лише одного разу, але о дев’ятій вечора мене звідти забрала мама.

Сама ж у дитинстві, пригадує, мріяла про стрільбу з вогнепальної зброї та про музичну школу.

– Завжди хотіла навчитися грати на скрипці, задля цього в період між змаганнями навіть пожертвувала манікюром, – розповідає дівчина. – Майже три місяці ходила до музичної школи, але займатися одночасно всім я не могла ані фізично, ані морально, тож залишилася в боксі. Цього дуже хотів і мій батько.

Тепер для 23-річної чемпіонки бокс – це стиль життя. Її день розпочинається і завершується у залі – тренується від чотирьох до шести годин (залежно від змагального періоду), ще дві години займається з дітьми.

– У 15 років ми поїхали на змагання у Францію і там я стала чемпіонкою Європи. Єдина з усієї команди здобула перемогу. Тоді я змінила свою думку про бокс і вже набагато серйозніше ставилася до тренувань, почала заробляти цим, – ділиться спортсменка. – Звісно, за все доводиться платити – здоров’ям, травмами, розбитим обличчям, ударами в голову…

Виснажливі тренування, жертви та зусилля над собою принесли Марині золоті медалі, вона зуміла вибороти титули чемпіонки Європи та України з боксу. Цього року дівчина дебютувала на професійному ринзі в Німеччині та провела там три бої.

 

Тренування з рідним батьком – це подвійна відповідальність

Саме батько Марини – Андрій Мальований став для дівчини першим та єдиним тренером. Дівчина зізнається: це надзвичайно важко, особливо – дотримуватися тонкої межі між тим, що відбувається вдома та тим, що в залі.

– Він був зі мною, фактично, 24 години на добу: він працював учителем фізкультури в нашій школі та був тренером у нашому залі. Ми бачилися з ним упродовж усього дня, – говорить Марина. – Я приходила зі школи й тато продовжував мене тренувати, через це навіть не знала, що таке вихідні.

Зі слів боксерки, у залі батько вимагав із неї більше за всіх та завжди залучав її на всі можливі спортивні змагання.

– Саме батько привчав мене завжди старатися й боротися за будь-яких обставин, – поділилася Марина Мальована. – Для нього існує тільки перше місце, він завжди сильно переймався через мої поразки.

 

На думку спортсменки, для боксерки, яка планує займатися не «для себе», важлива сила духу й сила волі.

– У кожній дівчині, яка виходить у ринг, має бути стержень, має бути бажання перемагати, навіть тоді, коли ти розумієш, що програєш, – додає дівчина.

Жіночність у боксі та життя поза спортом

Бокс – це жорсткий спорт. І хоч Марина Мальована й віддала йому 17 років, через травми, проблеми зі здоров’ям та відсутність особистого життя вважає бокс не жіночою справою. Утім, це аж ніяк та ніколи не заважало спортсменці поза рингом лишатися леді.

– Із раннього дитинства любила туфлі, сукні, косметику. Це частина мене, – ділиться спортсменка.

Водночас, обожнює татуювання. Перший малюнок на тілі (зокрема, на спині) зробила у 18 років – після перемоги на чемпіонаті України. Лише кілька зі своїх тату асоціює з певними подіями життя, решта ж – просто художні малюнки, які подобаються.

Захоплюється вокалом та візажем. Як має час і сили після тренувань читає, слухає музику або ж переглядає фільми.

– Мої смаки різні. Сьогодні можу слухати симфонічний оркестр, а наступного дня піти на концерт Ольги Полякової, для прикладу, – зізнається дівчина. – Серед улюблених авторів Ренсом Ріггз та його «Дім дивних дітей», Ден Браун «Інферно», загалом же цікавлять книги з психології, про подорожі, люблю фантастику, інколи читаю навіть трилери. Але на все це в мене не так і багато часу, не завжди вистачає сил.

Хто здатен підкорити серце чарівної чемпіонки?

Часу на стосунки бракує, утім, у шкалі життєвих цінностей це важливий пункт для Марини Мальованої. У романтичних справах прислухається до думки мами. Для неї це найближча людина та найкращий друг.

– Для мене важливе ось те відчуття, коли ти любиш і коли люблять тебе, – зізнається дівчина. – Визначальним для мене є вірність чоловіка, зраду не пробачу ніколи, поруч зі мною ніколи не буде чоловіка, який дозволить підняти руку на жінку, не люблю жадібних та лінивих чоловіків.

Водночас, зізнається, у житті розраховує тільки на себе й на власні сили.

Спортивні амбіції

На досягнутому Марина Мальована зупинятися не збирається – і вже готується до нових перемог. Дівчина мріє завоювати олімпійську медаль та стати чемпіонкою світу серед професіоналів.

– Насамперед, хочеться виграти найближчі свої змагання: Кубок України з боксу серед жінок, який проходитиме в Черкасах із 28 жовтня, далі поїздити по зборах та спробувати поборотися за ліцензію на Олімпійські Ігри в Токіо 2020, – розповідає спортсменка.

Кумирів у боксі спортсменка не має, а всіх своїх конкуренток та їхні результати поважає.

– Є люди, які навіть для мене є прикладом самовіддачі й постійної роботи над собою, – говорить Марина Мальована. – Є дівчата, з якими я пройшла схожий шлях, але в них кращі результати. Тоді замислююся, що десь вони більше «горіли» цим. Усім нам є до чого прагнуть, куди йти та над чим працювати. І завжди будуть люди, які кращі навіть за сьогоднішніх лідерів.

 

zmi.ck.ua, Марина Пустовгар