 |
12 Листопада, 2019
Оксана – тренер хлопчачої юнацької футбольної команди у Шполі. Для маленького містечка це стало дуже незвичною новиною. А ще Оксана особа місцевого самоврядування. У Шполі вона опікується спортом, туризмом та культурою.
Сьогодні у новій рубриці «Черкаського спорту» ми поспілкувалися з тренеркою і розпитали її про команду, професію та інші цікавинки.
Як давно ви захоплюєтесь футзалом?
-Я займалась з 5 класу футзалом, є випускницею ФК “Жайвір”. Виступала на різноманітних чемпіонатах України, з яких не одноразово привозила медалі. Було і безліч турнірів, як і обласних, так і Всеукраїнських.
Чому ви вирішили стати тренером чоловічої футзальної команди?
-Тренером юнацької команди стала не плануючи того. У нашій спортивній школі працює тренер, що тренує дівочі команди. Так як місто в нас не велике, провести набір дівчаток було неможливо. Дуже мало охочих дівчат, які хочуть грати у футбол. Тому почала працювати з юнаками. І зараз розумію, що все ж таки мені легше знайти спільну мову з хлопцями, ніж дівчатам.
Що найтяжче у цій роботі?
-Найтяжче в роботі те, що в місті відсутній зал, де можна було б повноцінно тренуватись. А зараз ще й брак мого часу. У ДЮСШ я працюю за сумісництвом на 0,25 ставки. На жаль, це лише 6 годин на тиждень.
Розкажіть про вашу команду.
-Граємо у великий футбол. Виступаємо на чемпіонаті Черкаської області серед юнацьких команд старшої вікової групи. Так як перше коло даних змагань вже закінчилось і до весни велика перерва, шукаємо турніри, стараюсь організовувати товаристські зустрічі. Так як серед юнаків 2003-2004 р.н. не дуже багато змагань в області проводиться, вирішили спробувати свої сили у чемпіонаті України з футзалу. Це в першу чергу ігровий досвід. Трохи інший рівень організації та проведення змагань. Це піде на користь хлопцям.
Тренуємось зараз на майданчику зі штучним покриттям на базі КЗ “Шпола-Арена”, а на вихідні маємо можливість пограти товаристські ігри в с. Лебедин на базі “ЛНЗ-Арена”.
Що подобається у цьому виді спорту?
-Хоч і основними змаганнями моєї команди є ігри на великому полі, більше мені подобається все ж таки футзал. Чому? Техніка, швидкість прийняття рішень, різноманітність комбінацій – це неймовірно круто.
Як ставляться до вас підопічні?
-Команда ставиться з повагою. Різні були ситуації в команді, але завжди ми знаходимо правильне рішення, компроміси. Вони прислухаються до мене, а я до них. Наразі вся команда має по 16-17 років. Це перехідний вік у підлітка. У всіх своя думка та свій характер. Але ми справляємось.
А як реагують люди, коли дізнаються про вашу професію?
-Як люди реагують на мою професію ? Навіть не знаю…Нічого дивного в цьому не бачу, це нормально. Безліч жінок займаються тренерством. Я особа місцевого самоврядування і відповідаю з спорт в громаді. Тому ніхто не дивується вже, мабуть. Всі сприймають це спокійно.
