 |
11 Липня, 2021
У вересні 2021 року «ЧЕРКАСЬКОМУ СПОРТУ» виповнюється десять років і з цієї нагоди ми публікуємо інтерв’ю різних років, що були одними з цікавих і пам’ятних
26 квітня 2012 року
Її робота сяяти та запалювати інших, будити волю до перемоги та підтримувати спортсменів. Ірина Євченко – тренер групи підтримки «Golden Ladies» розповіла «Черкаському спорту» про свій шлях до черлідингу та особливості керування групою підтримки.
– Ірино, як Ви почали займатися танцями?
– Любов до танців у мене була з дитинства і цим я завдячую своїм батькам. Я була дуже непосидючою та енергічною дитиною, тому вони вирішили скерувати цю енергію у корисне русло. Спочатку віддали мене на танці до клубу «Еш», де я спочатку займалася спортивною аеробікою. Саме там відчула смак перших перемог. Почала отримувати перші нагороди. У мене це гарно виходило. Згодом почала займатися ще й народними танцями. Пробувала себе у різних танцювальних стилях. З часом, я зрозуміла, що це моє і я не можу жити без цього. Тому вирішила вступати на факультет фізичного виховання. Спочатку хотіла вступати до столиці, але мене вмовили лишитися у рідному місті, адже й тут є перспективи та можливості. Ось так я почала підкорювати Черкаси.
–Коли Ви почали займатися черлідингом?
– Вперше почула про групу підтримки, коли була у колективі «Еш». Тоді команда «Черкаські Мавпи» тільки починала займатися на «Фотоприладі» нас запросили туди танцювати, як групу підтримки. Нам це дуже сподобалось. Люди гарно на нас реагували і це було дуже приємно. Проте, з часом, це все «зам’ялося» і замість нас почали танцювати якісь інші колективи. Згодом я почала танцювати в університетському колективі, з яким ми поїхали захищати честь міста на перший чемпіонат України по черлідингу. Ось так я і дізналась про черлідинг саме як про вид спорту. Адже до того ми просто ставили танцювальні номери. Після чемпіонату ми дізналися, що це вид спорту і він вимагає виконання низки правил. Потім мене запросили танцювати до клубу «Експресія», куди якраз набирали дівчат для групи підтримки. Після цього я почала танцювати на баскетбольних майданчиках Суперліги. Якщо інші дівчата сприймали це як роботу, то для мене це було не так. Я дуже переживала за кожну гру, за команду, переймалася нашим виконанням та розвитком. Протанцювавши близько двох років, мене запросили стати тренером групи підтримки. Я погодилась. Почала пропонувати знайомим танцівницям долучитися до групи підтримки, хто погоджувався, а хто ні. Ось так потроху вдалося зібрати першу мою команду.
– Окрім черлідингу, який вид спорту Вам до вподоби?
– Дуже люблю баскетбол. Ще з університету. Сама займалася баскетболом і досі не можу бути до нього байдужою.
– Як часто змінюється склад команди?
– За останній п’ять років приходили і йшли декілька дівчат, а так, то склад команди стабільний. Ось у цьому році почали набирати другий склад. Раніше ми цього не могли дозволити, оскільки не було ні часу, ні нормального постійного залу для тренувань. Тепер ми маємо змогу будувати плани, а не підлаштовуватись під когось. Своїм дівчатам я завжди розповідаю про те, як я тільки починала працювати. І як ми займалися у 23-й школі, де зал був три на чотири метри, а дзеркала були лише по пояс. Але ми займалися і працювали. Тому те, що ми маємо зараз – це значно краще того, що було на початку. Адже справа більше у тому, наскільки дівчата хочуть рости та розвиватися. Якщо є бажання, то приміщення далеко не перепона.
– Чи важко керувати жіночим колективом?
– Багато хто думає, що це дуже складно. Особливо скептично ставляться до того, що у нас жіночий колектив. Чомусь у людей склався такий стереотип, що у такому колективі панує заздрість, плітки та ворожість. Але все абсолютно не так. Коли дівчата до мене тільки приходять, то я їх одразу налаштовую на те, що вони мають бути чистими як зовні, так і з середини. Коли ми приходимо на тренування, то всі проблеми лишаються за дверима. У нас немає негативу чи ворожості, лише позитив та максимальне налаштування на продуктивну роботу. Всі один одного розуміють, знаходять спільну мову. Наприклад, у цьому сезоні до нас прийшло три новенькі дівчинки, оскільки дехто з членів команди був вимушений (у силу життєвих обставин) покинути команду. Дівчатка дуже легко влилися до колективу, їх прийняли з чистою душею та радістю. Конфліктів немає.
– Чи часто Ви проводите час разом з дівчатами поза майданчиком?
– На Великдень першим та другим складом до лісу планували їхати. Взагалі я прихильниця активного відпочинку. А якщо це ще й гарний колектив, то це дуже зближує. Зустрічали разом з дівчатами Новий рік. Тоді ми ходили до нічного клубу і «запалювали» всю ніч. Всі знали, що група підтримки прийшла святкувати. Також, якщо чиєсь весілля чи день народження, то ми його намагаємось відсвяткувати разом. Це дуже зближує, оскільки ти бачиш людину поза роботою, такою, яка вона є в житті.
– Які у Вас стосунки із гравцями БК «Черкаських Мавп»?
– Я б не сказала, що ми дуже щільно з ними спілкуємось. Проте, ми всі один одного знаємо, оскільки працюємо над однією справою. Бувало, що влаштовували разом фотосесії. Було весело!
– Чи бували випадки, коли стосунки між дівчатами із групи підтримки та гравцями команди переростали з ділових у романтичні?
– Є дівчата, до яких гравці проявляють симпатію. Вони часто спілкуються у соціальних мережах. Але дівчата мені все розповідають і якщо я бачу, що все заходить дуже далеко, то одразу ж це намагалася усунути дружньою розмовою. Але таке частіше трапляється з новенькими дівчатами, оскільки вони до цього ще не звиклі і все для них сприймається геть у інших тонах. А взагалі, то у нас, як і у кожної серйозної спортивної організації, є штрафні санкції. Проте я намагаюся вирішувати все мирними шляхами, що до цього часу виходить. Всі дівчата розумні, тому з гравцями команди намагаються спілкуватися як з колегами і не виходити за рамки робочих стосунків.
– Скільки наразі дівчат займається у вас в команді?
– У головному складі десять дівчат і у другому складі – одинадцять.
– Наскільки важливі для дівчат із групи підтримки зовнішні дані?
– Це складова їхньої роботи. Від того як вони виглядають будуть сприймати те, що вони роблять. Тому дівчата намагаються підтримувати себе у формі. Ми за цим слідкуємо. Якщо хтось гладшає, то ми намагаємось усунути цю проблему додатковими навантаженнями. Проте всі дівчата хочуть гарно виглядати, тому такі проблеми у нас виникають рідко. Багато дівчат окрім групи підтримки відвідують ще й тренажерний зал та займаються гімнастикою аби навчитися якихось певних елементів. Всі активно та наполегливо працюють над собою, самовдосконалюються. Ось зараз розпочалося міжсезоння, то ми можемо більше часу приділяти не лише своїм постановкам, але й фізичним вмінням. Можемо навчатися чогось нового. Оскільки під час сезону все встигнути дуже важко. Окрім цього, дівчата дуже пильно слідкують за своїм режимом харчування. Багато хто не їсть після шостої. Особисто я намагаюся їсти часто але маленькими порціями. Також ми намагаємось обмежувати споживання мучного, солодкого, споживати певну воду, не їсти багато бананів. Тобто уникаємо всього, що може вплинути на вагу. Окрім цього, постійно слідкуємо за своїм зовнішнім виглядом: обличчям, посмішкою, волоссям.
– Як рідні ставляться до Вашої роботи?
– Вони мене дуже підтримують. Завжди радіють навіть найменшим моїм перемогам. Вони супроводжують мене все життя, бачать, як я росту у своїй справі, тому вони просто не можуть не підтримувати мене. І мене це дуже підтримує. Я намагаюсь постійно рости та розвиватись, чогось досягати аби рости в їхніх очах та якомога частіше радувати їх. Це ж я намагаюсь привити і своїм дівчатам.
– Іро, як Ви любите відпочивати?
– Дуже люблю відпочивати на природі. Просто обожнюю великі компанії, коли всі гучно сміються. Коли можна наварити величезний казан каші, насмажити шашликів та пограти у різні ігри, відволіктися від буденності разом та насолодитися природою.
– Які Ваші плани на майбутнє?
– Нещодавно у мене були переговори із київськими колегами із групи підтримки «Red Fox». Оскільки не за горами початок Євро-2012, то всі спортивні діячі країни розпочинають активніше готуватись до цієї події. Оскільки по всій Україні планується неймовірна кількість матчів та спортивних подій, то, відповідно, потрібні будуть люди, які розважатимуть публіку. А хто це зробить краще, як не дівчата із групи підтримки. Тому плануємо цього літа не лише удосконалювати свої професійні навики але й повболівати на Євро. Окрім цього ми відкриті для співпраці. Група підтримки пропонує свої послуги усім бажаючим командам. «Golden Ladies» не проти повболівати та підтримати не лише баскетболістів, але й волейболістів, футболістів та інших спортсменів нашого міста.
– Чи маєте якесь хобі?
– Моє хобі, робота та життя – черлідинг. Цей вид спорту для мене все!
