 |
13 Січня, 2022
Головний тренер Черкаських Мавп Максим Міхельсон у другій частині інтерв’ю клубній пресслужбі поділився думками про боротьбу команду за потрапляння у зону плей-оф, розповів про розвиток українського баскетболу та порушив тему критики команди.
– Дювон Максвелл – лідер команди і один із кращих гравців Суперліги Windrose. Чи очікували перед його підписанням, що він буде в топі чемпіонату по багатьох показниках?
– Те, що сьогодні має в статистиці Дювон Максвелл – це результат того, що він переграє на майданчику, закриваючи позиції четвертого і п’ятого номера. Звичайно, перебуваючи на паркеті 30+ хвилин, у тебе будуть якісь цифри. До останніх матчів він був у нас фактично незамінним гравцем. Тут ще треба зауважити, наскільки він молодець у плані витривалості, скільки він витягнув на собі у свої 30 років. Ми розраховували, що це буде цікавий і яскравий гравець, незважаючи від того, що брали його з третього дивізіону чемпіонату Франції. Він досить нестандартний баскетболіст, андерсайз, суператлетичний, з нестандартною технікою, дуже цікавий четвертий номер, на жаль в силу наших обставин ми мусили використовувати його на не зовсім зручній для нього позиціі п’ятого номера. Він абсолютно виправдав наші очікування, не зважаючи на те що ми забирали його з третього дивізіону Франції, ми бачили що його потенціал значно вищий.
– Якщо не брати до уваги результати, які б матчі ви виокремили, де команда грала так, як би ви хотіли, де показувала оптимальну чи близьку до ідеалу гру?
– Насправді, таких ігор було достатньо багато. Серед свіжих матчів, ми непогано грали із Київ-Баскетом. Там нам не вистачило суто одного гравця, який міг би дати хоч якусь протидію Скапінцеву й Анікієнку. Також була непогана гра з Кривбасом, хоч ми і програли, але по якості і виконанню нашого плану все було чудово. Гра з Прометеєм була непоганою. Виїзна гра, де ми програли Одесі два очки, там теж був непоганий рівень. Домашня гра з Тернополем, нехай, не дуже цікава для глядачів, там гравці виконували настанови на гру, відпрацьовували у захисті. Була хороша домашня гра з Харковом, де був овертайм. Все одно вважаю, що в тому матчі на Саші Кольченку був фол в основний час і ми мали там перемагати, ми заслуговували на перемогу. Звичайно, ігри де перемогли, їх не обгворюємо. А всі інші, про які я сказав, ми місцями грали непогано, хоча і з огріхами.
В усіх матчах ми граємо без п’ятого номера, це як ланцюгова реакція. Наприклад, граємо із Кривбасом, який має величезних Коренюка, Поповіча і Мотлі, у них 70% взаємодій розраховані, щоб завантажити центрового. Як нам проти них діяти, якщо не маємо центрового? Ми вибудовуємо захист. Чи ми говоритимемо про Прометей з Біланом і Евансом, Київ-Баскет зі Скапінцевим чи Харків, Запоріжжя – це все команди з одним або кількома потужними центровими. У мене немає гравця, який може їм протистояти. Для того, щоб їх зупинити ми щось вигадуємо, розігруємо шахову партію, як зупиняти їх. Все це можна зробити тільки за рахунок командного захисту.
Як захищатися Кривбасу проти нас? Їм не треба жодної підстраховки в посту, у них Коренюк розбереться один на один з будь-яким гравцем. Тренеру не потрібно нічого вигадувати, всі захищаються зі своїми. Вони грають на отриманні у задній лінії, руйнуючи все, що відбувається на периметрі, тому що їм не треба хвилюватися про трисекундну зону. Що потрібно зробити нам, щоб зупинити напад команди із великим гравцем? Потрібно зтягувати захист із периметра, щоб не дати доставити туди м’яч, якщо м’яч туди доставляють, нам треба вигадувати трепи. Що таке треп? Це потрібно не одному гравцю, а щоб всі п’ять осіб одночасно виконали чітку дію. Прицьому ми ж не граємо із посередніми командами, а командами з тієї Суперліги високого рівня, які читають те, що ми робимо. Вони розуміють, що ми вп’ятьох здійснюємо ротацію, щоб робити трепи, зміщення, підстраховки. А вони нас на цьому намагаються зловити. Варто лише комусь із захисників випасти на момент, це завершується або відкритим триочковим або легким кидком із фарби. Щоразу вирішуємо цей ребус.
– Зараз головне завдання команди – вихід до плей-оф. Від 8-го місця команда відстає на три перемоги, від 6-7-го місця на ще більше. Відповідно, на скільки складне це завдання? У команди практично не лишається права на помилку?
– Ми ж не вперше опиняємося у складній ситуації. Навіть минулого сезону на старті ситуація була дуже складною. І що ми зробили? Грали у плей-оф, боролися із Київ-Баскетом, вийшли до фіналу Кубка України. Якщо хтось зараз думає, що вже все, ми склали ручки і вийшли з боротьби – це абсолютно не так! Ми зробимо все, що від нас залежить, щоб вийти в постсезон. А плей-оф – це, знаєте, така лотерея, де шанси є в усіх команд. Так, розраховувати на перевагу свого майданчика у плей-оф не доводиться. Але потрапити туди – так, спробуємо. Не можу сказати, що у нас зараз безнадійна ситуація. Інше питання, що цього сезону такі команди, що ти заглядаєш у турнірну таблицю, не можеш сказати, де ти точно можеш взяти очки чи виграти легко. Скрізь потрібно викладатися на максимум, зіграти вище своїх можливостей, щоб обіграти кожного суперника. Розуміємо, що потрібно вигравати на виїзді, не віддавати домашні матчі. Завдання дуже складне.
– З огляду на складний сезон, через велику кількість поразок команду часто критикують вболівальники і користувачі і у соцмережах. Як ви ставитеся до критики? Як команда це переживає?
– Можливо, мене більше критикуватимуть, але, сподіваюсь, хтось зробить якісь висновки. Я завжди кажу гравцям, що критика з боку вболівальників – це частина нашого життя і ми ніколи і нікуди від цього не втечемо. Хочете, щоб нас критикували менше – перемагайте. Хочете, щоб вам після гри плескали в долоні – виходьте на арену та бийтесь за кожен міліметр майданчика. Зробіть так, щоб навіть у разі поразки вам аплодували. Критика чи овації – це частина нашого життя, як перемоги та поразки. Вважаю, що справжні вболівальники, фанати клубу та люди, які розуміються в спорті, завжди це оцінять і будуть вдячні. Я впевнений, якщо гравець віддав всі свої сили та, не жаліючи себе, провів матч, але команда програла, його не може критикувати чи звинувачувати в поразці жодна людина, навіть якщо він припустився якоїсь фатальної помилки. Найголовніше –віддаватися на 110% грі! А успіхи, невдачі, помилки, влучання чи промахи – це все лише частина цієї гри. Агресивна критика чи якісь звинувачення на адресу гравця чи тренера можуть бути лише тоді, коли вони ставляться до гри з неповагою, не віддаються своїй справі на максимум.
Напревеликий жаль, зараз є така тенденція, коли люди із задоволенням пишуть якісь негативні речі та не можуть себе змустити написати навіть коротенького позитивного речення або слова! Як у нас відбувається, виграла команда – нуль коментарів, програла – повна стрічка. Людям більш до вподоби критикувати та засуджувати, аніж хвалити та підтримувати. Але найгірше, що ці люди переходять на особистості – ображають гравців, тренерів, функціонерів навіть, не знаючи їх, не розуміючи всіх обставин. Скільки разів було, коли хтось із гравців, маючи травму, ризикуючи своїм здоров’ям і кар’єрою, проявляє патріотизм, виходить на майданчик, чітко виконує настанови тренера, але не має вражаючих цифр в статистиці і його просто поливають багнюкою люди, які в своєму житті для цього клубу чи баскетболу взагалі не зробили нічого.
Коли я тільки прийшов у Суперлігу я постійно читав і переймався тим, що напишуть люди, для мене це було дуже важливо. Це з’їдало неймовірну кількість моєї енергії. Потім зрозумів, що більшості цих критиків все одно, що відбувається насправді, їм лише потрібно сипати свій негатив. Тому зараз я взагалі не читаю коментарі. Тому що ті люди, які хочуть сказати щось хороше, які хочуть підтримати, вони приходять до зали. Вони телефонують, пишуть, підтримують. Вони з командою, незважаючи ні на що. Ми їх чуємо, ми їх бачимо, ми з ними спілкуємось. Вболівальники підходять після гри, ми можемо обговорити деякі питання, коли це адекватно і з щирою любов’ю та повагою до команди, до такого діалогу, не зважаючи на рівень гостроти питань, я відкритий завжди.
Стосовно гравців, то це питання ми не обговорюємо. Хтось читає коментарі, хтось ні. Якщо вони з цим можуть впоратися, значить правильно фільтрують інформацію. Знову ж таки, вони розуміють що справжні фани і вболівальники, люди які дійсно люблять свою команду, вони з командою завжди і в найуспішніших і найпровальніших сезонах.
– І гравці і тренери постійно говорять, що рівень української Суперліги з кожним зростає. Зараз також чемпіонат зробив крок вперед у своєму розвитку. На якому рівні нинішня Суперліга до золотих часів?
– Я ж не працював у Суперлізі в ті золоті роки. Я дивився на гру з боку, як уболівальник. Зараз не можу зробити цього, як би того не хотів. Оцінювати складно. Як мені здається, то ми зараз практично вийшли чи виходимо до рівня найбільш яскравих років української Суперліги. По іменах, по підписаннях, цього сезону дуже цікаві люди грають в Україні. Гляньте на склад Прометея, інших команд. Кілька людей, які грають сьогодні в Україні, мають у своїй кар’єрі досвід гри в НБА. В цьому плані ми наблизились до того рівня що був тоді.
Найбільша відмінність, від тих найсильніших років, яка грає в плюс нашого чемпіонату зараз – тоді було кілька клубів-фаворитів, які граючи з іншими командами знали, що можуть легко набирати очки. Цього сезону такого немає. Якщо не брати до уваги Прометей, то решта 11 клубів влаштовують між собою серйозні протистояння. Так, десь невиразним вийшов початок сезону у нас, Миколаєва та Кривого Рогу. Але скажіть, хто з клубів-фаворитів, виходячи на матч із цими трьома командами, грає, спустивши рукава? Всі розуміють, що якщо будь-кому з нас дати будь-який шанс зачепитись за гру, ми його не відпустимо. Ми обіграли Будівельник, Київ-Баскет програв Кривбасу, Миколаїв здолав Дніпро. Таких результатів цього сезону достатньо. Команди з нижньої частини турнірної таблиці переграють команди з верхньої. Прохідних матчів фактично немає. Скрізь люди кусаються, скрізь є непередбачувані результати. В цьому плані ми виграємо в тих золотих часів Суперліги.
Трансляції, їх кількість і якість це також на більш якісному рівні. Кількість ігор по всіх лігах та кількість самого баскетболу в країні взагалі неможливо зрівняти. Кількість дитячих команд зросла в рази, а це дає надію що через кілько років зросте кількість і якість українських гравців достатнього рівня в Суперлізі та збільшиться конкуренція до лав збірних України. Жіночий баскетбол взагалі вийшов на абсолютно новий якісний рівень. Взагалі-то ФБУ та, перш за все, президент ФБУ зробили велику роботу в напрямку розвитку та популяризації нашого виду спорту в країні. Думаю, не кожен може взагалі оцінити обсяг зробленого ними, тим більше, в такі складні часи для нашої країни. До речі, стосовно критики – ось вам чудовий приклад. Людина зробила для баскетболу в країні неімовірний обсяг роботи, вклала купу своїх грошей, енергії та часу. А як часто ви бачите слова вдячності йому? І скільки в порівнянні до цього критики? Хоча, я впевнений, людей, які розуміють вагомість цих вкладень, більш ніж достатньо. Тому що це очевидно! Але позитивних коментарів мінімум. Це те, про що я казав – люди практично не пишуть позитивні речі, а негатив залюбки.
– Стосовно баскетбольних вражень, хто вас найбільше здивував у позитивному плані цього року?
– Дуже потішила жіноча збірна України у грі з Францією. І грою, і змістом і перемогою над дуже потужною збірною. На височезному рівні вже котрий сезон грає Аліна Ягупова. Вважаю її найкращою баскетболісткою Європи і однією з найкращих у світі. Впевнений, що вона б не загубилася в жіночій НБА. Це якщо говорити про баскетбол загалом. Хто ще здивував? Тішать перемоги наших українських клубів у єврокубках – Прометя і Київ-Баскет. Обидві команди пройшли далі у Кубку Європи ФІБА і Лізі чемпіонів, це підіймає рівень українського баскетболу, а від цього виграємо всі ми разом.
Дуже радий за Алекса Леня та Свята Михайлюка, що вони залишаються цікавими для клубів НБА. А це, повірте дорогого коштує, круто коли ти навіть просто на радарі у скаутів НБА, а наші хлопці кожне літо мають пропозиції та зацікавленість кількох клубів. Це дуже круто! Впевнений, вони ще не підписали своїх найкращих контрактів в найсильнішій лізі світу, в них все попереду, тому що обидва вони дуже талановиті баскетболісти та просто чудові люди. Порадував результат збірної України у відбіркових іграх до чемпіонату Європи, Україна вперше вийшла з першого міста із групи і я з велики нетерпінням очікую фінальної частини, тому що вважаю – наша збірна, якщо збереться її повний склад, здатна вразити баскетбольну спільноту. Радий, що взагалі баскетбол витримав всі випробування які були в 2021 році і ми зараз з вами обговорюємо чи вийшов він на рівень «золотих часів»…
– Останнє питання: як для вас пройшов цей рік персонально? Зрозуміло, що у вас життя пов’язане з баскетболом, але які враження у вас лишилися про цей рік загалом?
– Якщо говорити про баскетбол, то перша частина календарного року була вдалою. У нас була позитивна динаміка завершення минулого сезону. Ми вийшли до фіналу кубка, вийшли до плей-оф. На той момент це здавалося неможливим, але ми це зробили. Завершився рік не зовсім позитивно і ці результати у чемпіонаті нас не тішать, що накладає свій відбиток і на передноворічний настрій. А якщо говорити про загальні враження, то час поза баскетболом займає менше часу в житті, аніж все решта. 90% мого часу поза баскетболом займає мій син, він мене радує і результатами на майданчику, в більшості предметів у школі і просто тим, що він росте хорошим хлопчиком. Тут гріх на щось жалітися. Я всім задоволений.
– Щоб побажали уболівальникам у 2022-му році?
– У наш непростий час хочу побажати усім уболівальникам стабільності, миру, здоров’я, благополуччя, віри в чудеса, позитивного настрою в будь-якій ситуації. Вірте в те, що завжди є якийсь вогник, знаходьте для себе цей вогник, який буде вашим дороговказом . Ну і, звичайно, простого людського щастя!
http://mavpabasket.com/
