 |
24 Липня, 2023
Інтерв’ю на сайті football.ua зі спеціалістом з України Денисом Борсуком, який працює у одній з найбільш перспективних ліг Європи.
(Варто відзначити, що 34-річний Денис Борсук починав грати у футбол у смілянському «Локомотиві», має досвід виступу за команду ФК «Черкаси-Зеніт» U-16, потім грав на різних рівнях за команди Києва і області та зарубіжні клуби – примітка від «Черкаського спорту»)
Українські тренери, на жаль, — не надто часте явище в світовому футболі на відміну від гравців. Не так багато наших фахівців взагалі працюють за кордоном. Деякі може й хотіли б, проте є певні перепони в переїзді в іншу країну.
Та ця тенденція може змінитися в хороший бік в майбутньому. Одним з прикладів якісної побудови кар’єри за кордоном є Денис Сергійович Борсук. Українець вирішив спробувати свої сили в Європі і поступово рухається в цьому напрямку, наразі працюючи в перспективному чемпіонаті Австрії, де є багато талановитих наставників та футболістів, а його команда намагається вийти у елітний дивізіон. Про це та інші аспекти праці за кордоном поговоримо у цьому інтерв’ю.
– Денисе, щоб наблизити ваш тренерський профайл читачам пропоную розпочати з історії вашої тренерської кар‘єри. Розкажіть про початок вашого шляху.
– Я розпочинав в Чехії, так як догравав там. Не можу сказати, що в мене була блискуча кар’єра в якості гравця, було достатньо багато травм, після однієї з них я прийняв рішення піти навчатися, щоб в майбутньому отримати тренерську ліцензію. Спочатку С, потім В, також вивчав методологію Кервера, а далі почав працювати у чеському клубі Богеміанс.
– З якою віковою категорією?
– Декілька тижнів я допомагав в команді U-18 та U-14. Проте остаточно підписати з ними повноцінний контракт не вийшло, тому що мені запропонували бути головним тренером в клубі Бенешов, недалеко від Праги, де я мав працювати із юнацькою командою U-15. Отже, я погодився піти туди та спробувати свої сили. На той момент команда цієї вікової категорії знаходилася на останньому місці в таблиці та їй потрібні були суттєві зміни. Тоді залишалося лише 4 матчі. Пікантності історії додавало те, що за регламентом турніру в разі нашого вильоту понижалася у класі також команда U-14.
З чотирьох матчів потрібно було виграти мінімум три. Я сказав, що спробую, проте всі розуміли, що не потрібно літати в мріях. Втім, ми здобули 10 очок у тих зустрічах й фінальний матч зіграли внічию, тому остаточно зберегли прописку. Мені запропонували залишитися у команді надалі, тож я попрацював там ще один рік, після чого повернувся в Україну. І вже після повернення отримав ліцензію А. Цієї осені планую розпочати навчання на ліцензію Pro.
– Тоді на Вас вийшли представники Динамо Київ?
– Так, поступило запрошення від Динамо, де я на протязі двох років працював з юнаками. Ще починаючи з роботи в академії Динамо я почав багато часу приділяти розвитку когнітивних функцій, так як дуже важливо не тільки швидко бігти, але й швидко приймати правильні рішення. В сучасному футболі оборонні блоки настільки компактні, що на перший план виходять якраз гравці, які можуть швидко приймати рішення на маленькому просторі. Далі після Динамо було Полісся, знову Чехія, а потім — Капфенберг, який виступає у другій австрійській лізі (аналог нашої першої ліги — прим.), де зараз я працюю у тренерському штабі.
– Багато наших тренерів намагаються зробити ім‘я та працювати в межах нашої країни. Не кожен вирішується на переїзд в інший контекст чемпіонату та національну специфіку. Та ще й до представника другого дивізіону чемпіонату Австрії. Що саме спонукало Вас прийняти подібне рішення та чим зацікавив проект клубу?
– Я завжди хотів побачити, як працює система австрійського футболу. Неодноразово раніше бував у академії клубу Зальцбург, бачив роботу їхньої системи, достатньо прогресивної, варто зазначити, вони не бояться відкривати для себе щось нове.
– Що можете розказати про ваш клуб? Можливо, трішки деталей з внутрішньокомандного контексту: в який футбол ви прагнете грати, за рахунок чого вдалось прогресувати в другому колі, чи можна називати однією з причин перехід на схему з трьома центральними захисниками?
– Коли я прийшов, Капфенберг грав переважно за схемою 4-3-3. Проте проблема була в тому, що цьому підбору виконавців більше підходила гра саме у три центральних захисники. На багатьох позиціях в нас були футболісти, які блискуче виглядали у контексті даної формації. Я запропонував схему, якою вже давно користуюся, ми перейшли на 3-5-2 і першим завданням було налагодити гру в обороні. Грали в більш оборонний футбол, тому що потрібно було спершу налагодити саме організацію в обороні. Свій момент ти завжди отримаєш в матчі, але важливо як багато ти пропустиш.
– Тобто, команда робить акцент на гру у перехідних фазах.
– Так, ми також налагодили ці переходи від оборони до атаки. Ми зустрічаємо суперника переважно в середньому блоці без високого пресингу. Стосовно клубу, ми маємо найкращу серію серед усіх команд в весняній частині чемпіонату. Навіть лідери не мали таких показників, як Капфенберг.
В процесі нашої серії ми обіграли одного з них – Санкт-Пьольтен. До речі, Санкт-Пьолтен є клубом, що активно співпрацює з Вольфсбургом. Колектив з Німеччини спонсорує команду і можна сказати, що за рахунок цього вони мають один з найбільших бюджетів в чемпіонаті.
– Що можете сказати про рівень ліги, та які її основні тенденції?
– Рівень ліги достатньо високий, я б навіть сказав неочікувано високий. Основні тенденції полягають у контрпресингу. Вся гра складається фактично з перехідних фаз. Буквально 3/4 команди в чемпіонаті намагаються атакувати та оборонятися позиційно. Наприклад, можемо взяти той же Ліферінг, другу команду Зальцбурга, з якою ми грали минулого сезону. Структура Ред Булла побудована на швидкісних гравцях, тому що якщо ти хочеш переважно застососувати пресинг та контрпресинг ти маєш бути дуже швидкісним та інтенсивним.
У нас є один гравець орендований звідти (Лучо Васкес), центральний захисник, в нього навіть мислення Ред Буллу, більш проактивне. Якщо ти знаходишся в середній зоні в процесі розвитку атаки, зазвичай захисники відходять назад, тому що в тебе 50 метрів вільного простору за спиною та ризик контратаки, проте він за канонами клубу робить крок вперед. Не важливо, залишишся ти два в два чи один в один. Той же Блау-Вайсс Лінц – це мабуть найкраща команда, яку я бачив в лізі з контпресингом.
– Можна сказати, що другий дивізіон Австрії — це ліга молодих та перспективних гравців, така собі кузня талантів? Окрім молодіжних сателітів, наприклад, Зальцбурга чи Рапіда, загальний вік чемпіонату практично 23 роки.
– Блау-Вайсс Лінц дуже цікавий проект. Вони максимально вертикалізували свій футбол, грають за схемою 3-4-3. І в чому є великий плюс в рівні цих захисників, вони достатньо високі й грають у пресингу 1 в 1. Як би ти не будував білд-ап, вони все одно будуть високо тебе накривати. Один з найкращих нападників ліги та цієї команди, Фаллі Маюлу, та Маттіас Зайдль, лівий атакувальний півзахисник, вже доєдналися до Рапіда. Двоє їхніх статусних гравців, топовий бомбардир чемпіонату Ронівалдо та Пол Менса, до речі розпочинали свою кар’єру саме у Капфенбергу.
Багато футболістів пройшли через Капфенберг. Наприклад, Міхаель Грегоріч, який нині виступає за Фрайбург і батько якого раніше тренував клуб. Зараз він очолює збірну Австрії U-21. Це один з найяскравіших прикладів. Також колись тут був Адді Гюттер. Він провів в клубі декілька сезонів (оформив 17 голів у 95 матчах, грав в основному “вісімку”).
Є ще одна хороша команда – Хорн. Як же в них круто побудована гра, що цікаво, також грають в три центральних захисники. В них був минулого сезону один гравець, натуралізований турок Бурак Їлмаз (не той, що ставав одним з найкращих бомбардирів Ліги чемпіонів у Галатасараї та вигравав чемпіонство у Франції з Ліллем), який грає більше на позиції “вісімки”, отже вони активно перегружають фланг, він розганяє атаки, а на протилежному фланзі завжди чекає один із найшвидших футболістів у чемпіонаті на мою думку Альбін Гаші, який влітку також залишив клуб. Це колективи, котрі могли зайняти місця всередині таблиці австрійської Бундесліги.
– Шкода, що не той Бурак Їлмаз, якого ми всі добре знаємо.
– Скажу більше, в Австрії виступає Балотеллі (щоправда, Густаво й бразильський представник).
– Повертаючись до теми цікавих проектів.
– Додам стосовно Ліферінга, його гравці часто намагаються вчотирьох вступати в контрпресинг. Нам вдалося розвернути гру при відборі й атакувати простір, завжди при цьому виникає дуже багато простору, якщо хоча б хтось випадає при контрпресингу, це все.
– Що превалює у Австрії — прогрес молодих гравців і бажання давати їм розвиватися чи ставка на результат? Звісно, виводячи з рівняння молодіжки клубів з елітного дивізіону, які апріорі націлені на поступовий прогрес футболістів.
– В Австрії, якщо я не помиляюсь, федерація навіть дає бонуси клубам, якщо молоді місцеві гравці грають в команді. Чим більше їх, тим більше ти отримаєш. Немає страху випускати молодих. В лізі активно грають футболісти 17 років. За рахунок цього вони достатньо прогресують. Для них – це топовий трамплін.
– Як відбувається скаутинг гравців у Капфенбергу? На які якості ви робите акцент та чому, й які регіони відслідковуєте в першу чергу?
– На сьогодні була ставка на своїх вихованців. Ми мали вихованців, які грали в молодіжних збірних Австрії. Якщо гравець демонструє бажання та є конкурентоздатним ніхто не боїться підпускати його до складу.
– Які цілі озвучило керівництво клубу на наступний сезон?
– Поки що цілі самі високі – виграти лігу та пробитися до вищого дивізіону, але цього сезону він буде набагато важчим за рівнем, одним із претендентів на підвищення в класі є новий претендент, який підвищився з третьої ліги – Леобен на чолі з відомим фахівцем Карстеном Янкером, легендою Баварії.
– Які ваші особисті амбіції? Ви вже більше року в європейському футболі, маєте намір продовжувати кар’єру саме там?
– Є бажання розвиватися кожного дня, прогресувати в своїй роботі, а далі побачимо, як буде потім у майбутньому.
– Наскільки змінився ваш тренерський підхід після праці у клубі? Чим цей досвід відрізняється від того, що був у вас в Україні?
– Інтенсивність. Вона дуже висока. Дуже багато команд та акцентів виділяється на стандарти. Ми намагаємося кожного тренування виділяти час на стандарти. Ми інтегруємо їх в наші вправи. Наприклад, сьогодні аути в обороні або в атаці. І це працює, забивається багато голів.
Особливо цікаво розбирати щось завдяки командам суперників, дивитися на їхні ідеї, що вони взагалі використовують. Це нерідко допомагає.
– Як взагалі відбуваються командні збори з розбіром матчів або суперника?
– Коли ми розбираємо свою гру, ми більше концентруємося на загальнокомандних діях. Якщо гравець робить систематичні помилки через матч чи через два, звісно, ми окремо розмовляємо з ним, розбираємо та акцентуємо увагу на помилках. Важливо також чути футболіста, яка його думка про той або інший епізод, чому він зіграв саме так, можливо, він бачив цей епізод по своєму. Камера не завжди може показати всього. Щодо суперника в першу чергу дивимося на те, як вони формують білд-ап. Можемо ми його накрити чи ні.
Як приклад можна взяти розбір матчу проти Хорну. Бурак Їлмаз розганяв всі атаки, тому нам потрібно було максимально щільно накривати його та ліву ногу при втраті, нам це остаточно вдалося. Далі розбираємо, як команда грає у перехідних фазах. Яким чином ми можемо їх ловити, важливо, щоб в обороні, наприклад, коли граємо 1-5-3-2 відповідно і маємо проблему на флангах, наша “десятка” падал на фланг та формувала лінію, а схема ставала 1-5-4-1, які важко якось пройти.
До речі, в Австрії є класна програма Ліген Аналітікс, де є перша й друга ліги, а зйомка ведеться зі скаутиногової камери. Є доступ для скачування матчів, де можна подивитися багато різних речей по супернику та своїй команді, котрі тебе цікавлять.
– Що важливіше для вашого тренерського штабу – розбір своєї команди чи суперника?
– На сьогоднішній день 50/50. В першій частині чемпіонату ми були на останньому місці, проте навіть не дивлячись на плідну працю, яка дозволила нам в тому числі мати 10 матчеву безпрограшну серію по ходу другого колу, ми все ж таки намагаємося бути більш гнучкими щодо аналізу наших майбутніх суперників в матчі.
– Полісся, у якому ви працювали, вийшло до УПЛ. Що в цілому думаєте про клуб?
– Амбітний проект, який дуже швидко розвивається і впевнений, що незабаром ми побачимо Полісся в єврокубках. Для мене була величезна честь працювати в такому тренерському штабі (Калитвинцев, Литовченко), вони висококваліфіковані фахівці.
– Що скажете про нинішній рівень УПЛ?
– Тут дві сторони, з відходом легіонерів рівень трохи впав, але є й інша сторона — за рахунок цього багато наших молодих футболістів отримали шанс і розкрилися, що я вважаю величезним плюсом як для нашого чемпіонату, так і для наших збірних. Наші молоді футболісти показали що варті уваги.
Користуючись можливістю, хочу також подякувати ЗСУ за захист нашої країни від ворога. Вони справжні молодці і завдяки ним ми маємо можливість дивитися футбол.
– Які ваши плани на майбутнє?
– Готовий розглядати пропозиції з України, але конкретики поки що не було.
– Що ви могли би порадити молодим спеціалістам, які можливо збираються в Європу?
– Мова – це найважливіше. Так, мова футболу одна, проте дуже важливо донести ідею гравцю. В Австрії багато тренерів знають і англійську, і німецьку, багато ще додаткових мов. Щодо гри – агресивний атакувальний футбол. Тут навіть в четвертій лізі грають так, процеси схожі, між нижчими дивізіонами практично немає різниці.
