4 Січня, 2020
Чергова частина розмови Ігоря Соболенка з одним із досвідчених гравців футбольного чемпіонату області
Частина III. Частина II ТУТ. Частина I ТУТ.
Я вступив до ЧНУ і там все тільки почалось))))) Біля гуртожитку у нас була «клітка». «Заруби» із старшими були майже кожен день. І це все на дрібному камінні, мучці… От і в інституті я познайомився і товаришував з Неїжпапою Жекою. А через нього з Тітовим Віталієм. От він мене і запросив до команди Шполи, яка тоді грала також в першій лізі, але з амбітними планами на вищу лігу! Тренером там був Артюх.
Грали всі місцеві хлопці, з того регіону. Була гарна атмосфера. В цьому колективі я був пів року здається. Наступного року замість ФК «Шпола» створили «Шпола-ЛНЗ» і прийшов новий тренер, нові гравці. З того складу залишився я і ще пару гравців. Славінський Петро Іванович став тренером і переважна більшість гравців були черкащани і декілька легіонерів. В першій лізі грав стабільно, у вишці цього вже не було. Це вже був період росту, десь нестабільного, але ж все таки ріс)))) Бо в інституті я взагалі займався баскетболом))) Не пройшов відбір у групу футболу))))))
Артюх був непоганим тренером, але ми мало співпрацювали, лише на іграх бачилися.
Так, тоді почалися тренування в Черкасах. Ще чемпіонат міста грали. Уже тоді мої реалії зазнали змін. Коли тренуєшся з гравцями вищого рівня, то і сам починаєш прибавляти. Футбол дещо змінився в моєму розумінні. Вже не було такого, наприклад, що прокинув м’яч і оббіг суперника, а якийсь дриблінг, комбінаційна гра. Новий етап моєї кар’єри був! Потім і легіонерів більше з’явилося, тому і цей період був не надто довгим. В чомусь повчальний, в чомусь навчальний, але, мабуть, і це потрібно було пройти!! Загартуватися)))))
При новому насиченні гравців “на під’їздах” знову розвалився тренувальний процес?
Процес, мабуть, ні. Десь пішов дисбаланс я думаю. Утворилися групи, що інколи і позначалося на грі. З плином часу я переконався, що велика кількість легіонерів не завжди означає якість!!!
На початку, коли було троє легіонерів, то воно не відчувалось. Але потім було більше і більше, уже черкащани були на другому плані. Коли була більшість місцевих, то якось рівною була команда! А коли легіонерів побільшало, то особисто мені подобався Роза і Кіт ( нажаль, прізвище не згадаю) лівого півзахисника грав. Реально виділялися! Так амбіції зросли і це нормально. Ну і, як показав час, рух був у правильному напрямку! Щодо тренера, то особливо нічого сказати не можу. Нас як багаж причепили з тієї команди, тому і діалогу особливого не було. Тим паче у нього своя обойма була з Черкас. Одне що можу сказати, якби не склалося життя надалі, потрібно завжди говорити в лице правду, а не займатися маланством!
Ні. Там я пробув рік чи півтора. Та і тренер там змінився, коли вони стали чемпіонами. Мабуть, років 5-6 пройшло, коли вони стали чемпіонами.
100% інформацією не володію, так на рівні розмов. Тому з етичних міркувань, мабуть, некоректно розповсюджувати те, в чому я не певен. В структурі «ЛНЗ» працює дитячим тренером, значить все норм!
Джерело: umanfootball.com.ua