 |
3 Серпня, 2024
Український стрілець Сергій Куліш з Черкас, військовослужбовець ЗСУ, виборов для України другу медаль на Олімпіаді в Парижі. У кульовій стрільбі на 50 м з гвинтівки із трьох положень серед чоловіків він виграв срібло.
Про свій виступ та взяття нагороди Сергій поспілкувався з українськими журналістами.
— Вітаємо із перемогою. Вдалося почути, що ви розмовляли з собою у відповідальні моменти, щоб налаштовуватися, тримати концентрацію. Вже якось переосмислили після вчорашнього дня свій успіх? Наскільки сильним був пресинг, як ви оцінюєте своє досягнення?
— Все дуже добре оцінюю, все склалося так, як я хотів. І по роботі та фінальний результат, все дуже добре. На фіналі, якщо ви дивилися, щільність результатів була дуже велика. Я буквально 10,0 потрапляв і спускався на 5 місце і це дуже тиснуло. Емоції зашкалювали, але я впорався.
– Наскільки реально було виграти золото?
— Щиро кажучи, я задоволений своїм результатом. Тому що могло бути краще, могло бути гірше.
– Все від одного пострілу залежить?
– Так.
— Під час фінального виступу чогось не вистачало, що тиснуло на вас, що пішло не так і у кваліфікації, і у фіналі?
— У кваліфікації я потрапив у вісімку, вона була випадковою і це мене трохи збило, все пішло не так, як хотілося. А у фіналі наприкінці почав відпускати адреналін і трохи змінилася робота. Нічого критичного не було, але все ж таки змінилася робота.
– Для кого ця медаль, кому присвячуєте? Наскільки цей результат важливий для нашої країни в тому контексті, що синьо-жовтий прапор піднімався на п’єдесталі Олімпійських ігор?
– Це медаль українська, вона моя, я українець. Немає такої людини, якій би я присвятив. Це наша.
— Стосовно пневматичної гвинтівки, не вдалося вам взяти медаль, хоча ви вже здобували її в цій дисципліні раніше. Що цього разу пішло не так, наскільки це засмутило вас?
— Та не засмутило, результат добрий, нічого поганого не було, все було добре. Але у нас у тирі не працював кондиціонер, були несприятливі умови, мабуть, це зіграло погану роль. Але я задоволений результатом. Насправді, все складно пояснити, тому що стрільба з десятими і десь трішки не вистачає, тому що у фіналі результати дуже щільні.
— Розкажіть нам, яка атмосфера у вашому виді спорту, адже ви перебуваєте в Шатору, окремо від олімпійського селища, чи є, взагалі, відчуття Олімпіади, чи як на Чемпіонаті світу?
— Тут Олімпіада зовсім інакше відчувається, не як Олімпіада, це всі кажуть. Для мене, мабуть, краще так. Це спокійніші умови, немає такої напруги, як на Олімпіаді. Тому що тут усі свої, ти як удома, воно відчувається як фінал Кубка світу.
— Якщо родинна атмосфера, то і хвилюватися немає чого, але, мабуть хвилюєтеся, коли вже змагання за медаль?
— Думки про Олімпіаду все одно є. Вони нікуди не зникнуть.
— Чи згадували перед стартом Парижа той курйоз, який стався в Токіо? Наскільки це тиснуло?
— Це на мене вже не тисне, але згадував. Це був для мене великий стрес, бо я півроку щодня проживав цей момент. Думав, що треба контролювати, куди я стріляю, що я роблю.
— Судячи з результатів, можна сказати, що це ваша улюблена дисципліна?
– Це й була моя улюблена дисципліна.
— Хто привітав вас, чи були несподівані дзвінки, повідомлення? Чи відчули, що зробили щось велике на Олімпіаді?
— Усі вітають, мені дуже приємно, що пишуть люди, яких я не знаю: “Слава Україні”, “Слава ЗСУ”. Рідні вітають, близькі, це круто, але класно, коли вітають люди, які просто цікавляться спортом. Тому прохання всім: писати нашим спортсменам, які ще виступають на Олімпіаді.
— Дуже популярним став турецький спортсмен, який виступав у одній футболці, можливо, ви знайомі, поділитеся враженнями від його виступу та луку?
— Мем класний, ми всією командою посміялися. Сподіваюся, він теж посміявся, для нього це не прикро. Для нього це вже шоста Олімпіада, якщо не помиляюсь, він узяв медаль, він довго йшов до цього. Мем просто зробив його відомим.
— Автори мемів підкреслили, що він без спеціального спорядження, але ж він в не міг бути у ньому…
— Пістолетчики у нас і не стріляють у спеціальному спорядженні. Він стріляв у своїй формі турецькій, це лише гвинтівка стріляє у нас у костюмах, так як я.
— Як почувається Олена Костевич після кваліфікації?
— Я ще не розмовляв із нею. Але я думаю, що вона не дуже в хорошому настрої, бо була готова. Але не вийшло, це – стрільба, це – спорт.
– Хто першим побачить в Україні срібну нагороду Олімпійських ігор?
– Думаю, що дружина та дитина. Тому що ми якраз приїжджаємо до Львова і вони на мене чекатимуть.
– Якщо прикордонники не попросять показати.
— Це може бути. Можливо, швидше пропустять.
— Організатори зробили так, що є шматок заліза із Ейфелевої вежі і вона, наче як повинна розкладатися на 3 частини, які можна подарувати рідним чи тренерам. Ви вже вивчали цю конструкцію, яка вона на вигляд, на вагу?
— Так, я знаю, що вона розкладається, але не знаю як. 7 відсотків Ейфелевої вежі є, здається (сміється). Я не хотів би її розбирати, якщо чесно.
— Призерам дарують тубуси, що в них, всім дуже цікаво?
— Я відкривав, там незрозуміло. Є картинка з номером, це як сертифікат до медалі, що там є частинка Ейфелевої вежі. Але мені так сказали, можливо, я помиляюся, не стверджуватиму. Ще скажуть, що обманув (сміється).
— Ви в Ріо виграли у стрільбі із пневматичної гвинтівки з 10 метрів, у Парижі з 50 метрів з трьох положень, яка дисципліна вам більше подобається?
— На 50 м, мабуть, цікавіше, бо це відкритий тир, три положення. Погодні умови впливають, ти дивишся на вітер, на дощ, на сонце, це цікавіше.
Джерело: champion.com.ua
