 |
25 Березня, 2020
Колишній воротар черкаського футбольного клубу Максим Кучинський надовго запам’ятає поїздку з Риги до Києва. Він був пасажиром того самого потяга, у пасажирів якого підозрювали COVID-19.
Відразу зазначимо, Максим Кучинський повертався додому з Латвії без свого одноклубника по ФК «Тукумс 2000», а раніше партнера по ФК «Черкаський Дніпро» (2016/2017 роки) черкащанина Олега Тарасенка. Олега трішки раніше дістався батьківщини машиною.
Отже, днями інформаційний простір України підірвала інформація щодо спецрейсу Рига – Київ, яким на батьківщину транзитом через Литву та Білорусь прибули чимало наших громадян. Повідомлялося про наявність у поїзді великої кількості людей із симптомами коронавірусу COVID-19, через що всіх пасажирів протягом декількох годин не випускали з вагонів. Медики обстежили людей, кількох з яких забрали до лікарні. Серед пасажирів того потяга опинився і 31-річний Максим Кучинський, який проїхав весь маршрут із Латвії до Києва.
“Перебуваючи в Латвії без футболу, відверто кажучи, починав потрохи божеволіти. Робити було нічого, адже в країні був “футбольний карантин”. Бігав уздовж пляжу, розважав місцевих птахів. Тому активно шукав можливості, щоб повернутися додому. У клубі не заперечували. Коли дізнався, що президент організував спеціальний поїзд з Риги, не знехтував можливістю скористатися цим шансом і вирушити додому, до родини.
Сама дорога з Риги в Україну проходила цілком нормально. Що було кумедним, так це антисептики. Побризкавши їх на руки, я відчув не той запах, якого очікував. Подивився на провідника і запитав: “Це те, що я думаю?”. З посмішкою на обличчі отримав відповідь: “Так, це майже самогон”. Загалом, всі у вагоні пахли спиртом. Хоча деякі сусіди по вагону і без цього антисептика мали свій.
Ще один момент по дорозі, який запам’ятався, трапився в Білорусі. Ми стояли на одній зі станцій, і я вирішив відчинити вікно. Виходити з поїзда було не можна, двері закриті – жарко. Стояв у коридорі і опустив верхнє вікно. Буквально через секунду до мене прибіг молодий поліцейський і почав кричати, щоб я його зачинив. При цьому на вікна, які були відчинені з іншого боку вагона, ніхто ніякої уваги не звертав. Ми прибули в Україну через 21 годину. Затрималися і потрапили до столиці о 17:00. Начебто все було нормально, чекали, поки нас перевірять: виміряють температуру і т.д. Як і очікувалося, до нас зайшли для перевірки люди в костюмах, які чимось нагадують персонажів мультфільму “Міньйони”. Всі пройшли перевірку, і один із них відрапортував: в п’ятому вагоні з температурою все нормально, нічого не виявлено. Я спокійно взяв рюкзак, валізу і пішов до виходу. І тут почалося.
Отримую повідомлення від друзів з посиланням на сайт: у вашому поїзді кожен другий хворий коронавірусом, ситуація погана, нікого з поїзда не випустять і в такому дусі. Був шокований, адже буквально кілька хвилин тому лікарі говорили, що все добре. Мене, звичайно, це обурило, але потрібно було чекати. Бачили у вікно, як всього кілька людей з інших вагонів ведуть лікарі. Один з них, відверто кажучи, виглядав дійсно недобре, інші – навіть не знаю.
Люди, які приїхали мене зустрічати, були в шоці, як і всі пасажири мого вагона. Нам нічого не залишалося робити, як сидіти, грати в карти і чекати вердикту. А новини з інтернету сипалися далеко не позитивні – нас готували до найгірших варіантів. Як мінімум, інфекційної лікарні. Щоправда, ми сиділи, жартували і не сильно замислювалися на цю тему, але негативні думки все ж проскакували. Через годин п’ять очікування нас все ж випустили: підозри не підтвердилися. Людям, яких ніхто не зустрічав на вокзалі, організували автобуси, які повинні були доставити їх додому. Загалом, через 26 годин поїздки я був удома, відчувши зовсім різні емоції: від радості опинитися в рідних стінах, до обурення в деяких ситуаціях.
Хочу побажати всім здоров’я. Потрібно берегти себе, зайвий раз не ризикувати контактами і ретельно мити руки. І впевнений, що все буде добре”, – розповів Кучинський Footboom.
