 |
4 Травня, 2020
Один з провідних гравців футбольної команди «Славутич» у першій половині 2011 року розповів як розвивалися події з підписанням ним професіонального контракту з черкаським футбольним клубом
Відомий на Черкащині діючий футболіст і арбітр з футзалу Олег Гопка розповів, що добре пам’ятає свій перший гол (гольовий момент на фото) у складі черкаського ФК «Славутич», який був забитий 4 травня 2011 року. Для його команди той м’яч був дебютним у чемпіонаті України серед аматорських команд сезону 2011 року. Тоді славутчани виграли з рахунком 1:0.
– Той гол я добре пам’ятаю. У грі з «Діназом» партнери по команді вивели мене сам на сам з воротарем, де я не сильним, але точним ударом направив м’яч у сітку воріт гостей.
– Хто асистував?
– Наша атака настільки була баготоходова і динамічна, що відразу так і не згадаю хто зробив пас.
– Олеже, тоді у складі черкаської команди в аматорському чемпіонаті ти провів 8 матчів і забив 4 м’ячі. Говорили, що головний тренер «Славутича» Олександр Кирилюк дуже хотів тебе бачити в складі команди і далі – в чемпіонаті України серед професіональних команд. Чому ти відмовився продовжувати грати за клуб далі?
– Ви знаєте, мені за весь цей час ніхто цього питання не задавав. Хоча тоді хтось активно поширював чутки, що я за підписання контракту з ФК «Славутич» вимагав … трикімнатну квартиру у Черкасах. А насправді все було так. Одного разу, коли ми грали на аматори, після завершення тренування Олександр Кирилюк сказав, щоб я піднявся на другий поверх до директора клубу Григорія Фощія по питанню контракту. Я зайшов у кабінет, де Григорій Григорович подав документ і сказав: «На підписуй контракт», що я відразу і зробив. Все було якось несподівано. Через відсутність досвіду я спочатку підписав контракт, а потім, не віддаючи його назад, почав читати. Там йшлося, якщо я не помиляюся, про зарплату у 1200 гривень, а це було трішки більше на той час від мінімальної зарплати. При цьому, тоді я працював і мав значно більшу заробітну плату. Я сказав, що мене така зарплата не влаштовує і мене дома сім’я не зрозуміє. Директор відповів, що спочатку буде так, а пізніше може бути інша сума і на цьому все. Я розвернувся і пішов. Після цього зі мною на цю тему ніхто не говорив. Єдине, що головний тренер одного разу сказав, що поговорить стосовно мене. Пізніше Міша Сергійчук підійшов до мене і запитав чи правда, що я за підписання контракту просив трикімнатну квартиру. Мабуть про це говорили у команді. Мені прикро було чути цю брехню, яку незрозуміло для чого хтось «запустив». От такі справи.
