 |
9 Серпня, 2020
Чемпіонат області.
“Златокрай-2017” – УТК 1:0 (1:0)
Арбітри: Березняк В., Шланчак В., Погорілий М.
Златокрай: Манжела, Дорош, Котелюх, Горбинко, Безгуба 45, Кіт) Скороходов, Гонщик, Сутула (72, Погребняк), Болонський (90+4, Шепель), Аргеєв (83, Масло), Панченко (69, Степанов)
УТК: Щербина, Дудник (46, Бровченко), Подколзін, Думенко, Лут (78, Рудь), Горобець, Новіков, Потапов, Єжаченко (59, Троян) Раковський (46, Лебедєв), Ібрагім (46, Король).
Гол: Аргеєв (45).
Попередження: Бровченко (69), Потапов (90+2), Блонський (90+3).
Волею календаря в заключному турі чемпіонату області зійшлися в очному протистоянні команди, що посідали на той момент перший і другий рядки турнірної таблиці. А відтак очікувано під 90 відсотків голосів саме цей поєдинок обрали центральним в традиційному опитуванні у фейсбук та на телеграм-каналі. Класичний поєдинок за “шість очок”. Причому очок явно з відливом дорогоцінних металів – чи золота, чи ще якого металу з числа медальних. З огляду на ціну матчу з боку господарів нагніталося. Давненько, наприклад, не чутно було Миколу Безгубу. Коли ж команда здійснила стрімкий злет (чи розворот) від ситуації “грати взагалі будуть чи ні” до одноосібного лідера турніру, то знову пішли фонтаном емоційні висловлювання, гучні заяви та інтерв’ю – і звинувачення на адресу суддівства, і згадування “третіх” сил, і сентенції про те, чим грають у футбол» вони» а чим «інші» і т.д. Щось знову дуже нагадувало “всі негідники в лайні а я один Д’Артаньян”. Все це говорилося по мотивам матчу попереднього туру, але чомусь ближче до вже наступного. Ну в принципі говорилося та і говорилося. Скільки говориться, що вже не викликає емоцій, на які розраховано (а можливо і навпаки протилежні).
Нервозу навколо звітного матчу додали і події, що передували безпосередньо йому. Того більше – стартовий свисток арбітра пролунав з невеликим запізненням. Суперечки точилися навколо питання – чи можна допускати уболівальників на трибуни. Точніше в Золотоноші люди вже спокійно заходили на стадіон і вмощувалися на трибунах групками. Справа в тому, що до старту чемпіонату командам, які хотіли грати, було роздано чіткий протокол дій. І дотримання цього протоколу дій було ОБОВЯЗКОВОЮ УМОВОЮ участі команди в чемпіонаті області. Арбітрам та інспекторам аналогічно довели до відома той пресловутий протокол-інструкцію. Змін в цей протокол не вносили. Принаймні ні до кого офіційного того не доводилося. А відтак інспектор матчу та арбітри таким перебігом подій були, назвемо так, стурбовані. Але в справу втрутилися представники місцевої влади, які брали “під особисту відповідальність” дозвіл уболівальникам розміститися на трибунах. Щоб не пришивали мені те, чого немає, поясню (вкотре) особисто свою позицію. Я давно називаю карантин в Україні “дивним” (яка влада в країні – такий карантин. А нинішню діючу владу в країні обрали рік тому абсолютною більшістю під салюти радісних емоцій. Тому скаржитися народу немає чого! ). І, як більшість, я не розумів, чому в тому таки ресторані чи кінотеатрі і т.д. можна бути а на трибунах стадіону на повітрі ні? Де логіка? Але! Але я стараюся дотримуватися законів і т.п. От в нашій історії з футболом буде змінено протокол проведення матчів для ВСІХ команд, то тоді і діяти буду відповідно. А так в нас хто в ліс, хто по дрова. І з усього цього і складається пазл, коли в нас кожен встановлює свої закони або дозволяє собі трактування, яке захоче. Або просто плює на ті закони (як від перших осіб країни то стабільно транслюється в суспільство). І це питання важливіше за конкретний матч футбольний. В нас все перетворюється в «ручний режим». Кожен собі бере щось “під особистий контроль”, “під особисту відповідальність” і т.п. і при цьому хто як хоче так і ….
Перший тайм пройшов за помітної територіальної переваги гостей. УТК шукали різні шляхи до воріт суперника. І через центр, і через обидва фланги, і розрізними передачами… Але при цьому оборона господарів організовано трималася і навіть толком не доходило до потреба творити чудеса голкіперу. Цьому сприяло і те, що в тепличників в’язалося пристойно в центрі поля, а ось в заключній треті поля постійно чогось бракувало. То пас затримається, то навпаки на поспіх. То гравець не йде на розрізну передачу, то навпаки передача не йде. То просто завершення не вистачало. У господарів взагалі основна загроза виникала при стандартних положеннях ближче до перерви. При цьому явних гольових моментів по факту не було.
Але гол трапився! Гол, який абсолютно не випливав з логіки “сухої” гри. На 45 хвилині чергова атака гостей вкотре захлинулася. Тепер на лівому фланзі. При цьому в зіткненні ушкодження отримав і залишився лежати на газоні Лут. Господарі розгорнули свою атаку і ударом від лівого кута штрафної було забито гол. Гол вийшов одночасно наскільки гарним настільки ж шальним – траєкторія м’яча вийшла чудернацька і м’яч за високою траєкторією клюнув вниз під поперечину! Щодо того, що гравець в цей момент лежав на полі. До арбітра питань немає. Він вирішує чи зупиняти гру чи ні. Не зупинив – треба грати! Суперники? Немає в правилах прописано обов’язку вибивати м’яч. Як діяти в такій ситуації “Златокрай” продемонстрував в другому таймі. Тоді тепличники, отримавши урок в першому таймі, теж не вибили м’яча, коли суперник перебував на газоні. І у відповідь гравець господарів відвертим фолом на суперникові в центрі поля зупинив гру. Врізав по супернику, гру зупинили а там можна вже і сперечатися і галасувати (кумедно було чути з лави запасних «Златокраю» волання про «фаєр-плей» – пам’ять вона така – коротка і вибіркова – а Лут свого часу лежав на газоні в зоні правого захисника, який тепер з лави оборювався). Потім можна розповідати, що грають “душею” чи ще чим. А по факту все по ділу – цинічно і раціонально. І це був ще один урок тепличникам. Якщо вже говорити про «уроки», то одним з основних «вчителів» для гостей був Гонщик. Він вже на 4-й хвилині професійно в центрі поля свідомо жорстко встрибнув в ноги лідеру гостей Горобцю. От свідомо конкретно йому. Знав, що робив. Поки Віталію надавали допомогу Гонщик навіжено (фірмовий стиль) «напихав» і арбітру і лаві запасних гостей, щоб навіть не мріяли про попередження – «як же ж можна на картку на початку садити гравця?!».
В другому таймі він вже взявся за виховання молодого Артема Короля з «УТК» – «пограєш десь, тоді будеш падати на полі!». На фоні такої «пиханини» кумедно було спостерігати, коли пізніше, на 71-й хвилині, один героїчний «професіонал» господарів артистично завалися на земля, мов від пострілу, коли ледь не зародилася штовханина біля лави запасних. Виглядало фарсом. Якщо я вірно зрозумів футбольного Сухомлинського із «Златокраю», то падати на полі можна залежно від «награного» в кар’єрі. Пропоную якусь шкалу ввести – грав 5 років, можеш тільки нахилитися, грав 10 років, то можна на одне коліно і т.д.
Щодо гри у другому таймі. Після переваги гостей у першому таймі можна було очікувати від них взагалі штурму по рахунку. Але по факту гра взагалі навіть дещо підрівнялася. Тепличники до останньої хвилини намагалися відігратися. Але по совісті то реальних нагод не створили. Та і гра часто розбивалася на епізоди. Емоції гостям більше заважали. Натомість господарі помітно раціональніше діяли. І “Златокрай-2017” справедливо утримав свої ворота “сухими” а з тим і переможний рахунок.
“Златокрай-2017” пішов у відрив. Недаремно команда з нулем у графі “пропущені” м’ячі – збалансована гра насамперед в обороні. І це дало відповідні турнірні здобутки.
У тепличників “своє весілля”. Те, що могло на перший раз видатися випадковістю в попередніх матчах першого кола, тепер можна чітко назвати тенденцією. Зокрема мова про те, що ряд гравців першої команди «УТК» провели перше коло нижче своїх можливостей і того рівня, який вони демонстрували в попередні сезони. Що тому стало причиною? Мабуть, у кожного на те свої пояснення. А як спільний знаменник – втрачені очки і місце в таблиці, яке, як в афоризмі футбольному, – “рахунок на табло”. Боротьба на цьому не завершена. Як буде вирішено питання в «УТК» кадрове, побачимо в другому колі. Оскільки перерва в чемпіонаті мікроскопічна, то і чекати не довго.
Футбол Уманщини від Ігоря Соболенка
