 |
23 Січня, 2020
Про поступовий розвиток своїх молодих підопічних, враження від змагань ААФУ та сподівання на цей чемпіонат розповідає Євген Тарасенко – в недавньому минулому майстерний захисник черкаського «Дніпра» та львівських «Карпат», а зараз – головний тренер першої футбольної команди МСК «Дніпро».
В своїй групі ця команда унікальна – МСК «Дніпро» є наймолодшим за середнім віком задіяних гравців (19,2 роки) та чи не єдиним, складеним винятково з місцевих футболістів. Попри те, що черкаський клуб замикає турнірну таблицю, він сподівається здобути потрібний досвід на всеукраїнському дорослому рівні й продовжити виступи вже на друголіговому рівні.
– Євгене Володимировичу, перш ніж заявитися на чемпіонат України серед аматорів, де грала ця команда, де пройшли обкатку хлопці, як довго ви мали час з ними попрацювати?
– Знайомство відбулося півтора роки тому. Юрій Андрійович Гончаров мені запропонував розвивати футбол міста Черкаси. В основному, це все було через дитячий футбол, тому що хлопцям не було куди іти після 16-17 років – після закінчення ДЮСШ. Була одна команда «Черкащина-Академія», але вона грала на професіональному рівні, задіювала більш досвідчених футболістів, маючи можливість запрошувати й іногородніх. А хотілося зробити в місті щось для цих хлопців. Півтора роки тому я нікого взагалі не знав – просто зустрілися, зібралися, зіграли в Першості U-19, це були випускники ДЮСШ в основному. Після сезону U-19 ДЮФЛУ, де ми вийшли в плей-офф і виконали завдання, наступного року заявилися на чемпіонат області (півроку пограли там) і чемпіонат аматорів.
– На яких місцях були в U-19 і області?
– В U-19 закінчили чемпіонат в своїй групі на другому місці, а в плей-оф програли майбутньому переможцю «Дніпро-1» по сумі двох матчів. У чемпіонаті області ми були в нижній частині таблиці, адже хлопцям треба було подолати цей віковий бар’єр, навчитися грати проти дорослих суперників.
Потім почали грати в Чемпіонаті ААФУ. Я дуже задоволений рівнем чемпіонату аматорів, відразу хочу це підкреслити, тому що це приблизно рівень Другої ліги по всьому – і по полях, і по фінансах, і по відношенню, організації… Це дуже гарний турнір, особливо для нашої команди, щоб набратися досвіду.
– Зазвичай так буває, коли команди йдуть на більш високий рівень, вони посилюються досвідченими гравцями. Скажіть чесно, не було можливості чи бажання в цю команду добрати ну хоча б трьох-чотирьох досвідчених?
– У нас за період існування МСК «Дніпро» хлопці не отримали ні копійки грошей, жодної гривні. Тренувалися ми в режимі команди майстрів щодня, були збори, контрольні матчі… У нас є хороша інфраструктура, ми нічого не потребуємо, ми повністю усім забезпечуємо. Філософія у нас була: беремо лише вихованців Черкас і Черкаської області, тому що допомагає нам наша міська рада, облдержадміністрація, які покривали нам і проїзди, і добові… Ми дуже вдячні їм. На рахунок тренувального процесу, розвитку у нас не було жодних питань. Ми були на вищому рівні, але заробітну плату хлопці не могли отримувати.
– Відразу питання: усі вихованці дійсно місцеві? Усі земляки?
– Усі. Черкаси і Черкаська область. Жодного іногороднього. Така у нас філософія, тому що команда міська, люди платять податки, їхні діти грають у цій команді… Це все для них робилося.
– Хлопців кинули в воду, щоб вони навчилися плавати. Як оціните їхній прогрес за цей час? Як оціните те, як вони навчалися в матчах проти дорослих суперників?
– Навчалися добре, але скільки я грав на професійному рівні, я стільки не програвав в своєму житті як нині, в якості головного тренера. Але ми розуміли, на що ми йдемо, і я теж знав, що так буде, що вище голови не стрибнеш. Хлопці ще навіть фізично не стали дорослими мужчинами. Це поки юнаки, вони ще розвиваються, ростуть, бояться помилитися, бояться щось не так зробити, бо на них накричати можуть… Я їм казав, що не треба боятися: «Як хочете, так і повинні грати, ви повинні рости, воно пізніше дасть свої результати».
– Дійсно, їм важко було, тому що дуже багато досвідчених команд під завдання, у яких у складі справді люди зі значним досвідом. Проти кого гралося складніше: проти інших «середняків» чи все-таки проти лідерів, де є клас і досвід?
– Мені було цікаво зіграти з командою із Сумської області – «Вікторією», щоб перевірити свої сили на фоні суперника, де є колишні гравці збірної, учасники єврокубків. Незважаючи на ті рахунки, зі всіх ігор, які ми зіграли на чемпіонаті аматорів, я можу назвати лише одну останню, яку ми провалили повністю, з першої хвилини, тільки-но вийшовши на стадіон. На інших іграх ми билися, кусалися, дуже багато почули гарних слів від команд-суперниць, що ми на правильному шляху, що ми розвиваємося. Ми всі розуміємо, що якщо є якісь завдання, потрібно щось виграти, то треба фінансове вливання, треба шукати гравців, проводити селекцію і таке інше. У нас завдання інше, ми повинні дати можливість цим хлопцям втілити свою мрію – стати професіоналами.
– Матч проти «Олімпіка», виграний з рахунком 2:1, приніс задоволення?
– Ми з ними перед цим грали в U-19. У чемпіонаті вона у нас була в групі, і була така ж специфічна, як і в аматорській лізі. Так що нічого там страшного не було, була хороша чоловіча «бійня», «м’ясорубка» з вилученнями… І я радий, що хлопці там проявили свою волю й виграли в кропивничан. Заради цього футбол і грається.
– Ваша команда дійсно вирізняється бійцівськими якостями і бажанням?
– Ви скажіть будь-якій людині, що вона має кожен день ходити безкоштовно на тренування, навіть на дворазове. Дорослий на це не піде, а от для юних гравців це амбіції, це мета, це їхня мрія. Я їм так і сказав: «Хто хоче – будь ласка, займайтеся, хто не хоче – ми не тримаємо і не будемо тратити свій час». Я ж і на дитячий футбол ходжу, я бачу, що для дітей 15-16 років наша основна команда – кумири, вони знають всіх гравців нашої команди, роблять селфі з ними, автографи беруть. Це гарний футбольний процес. Ми самі з нетерпінням чекаємо нових і нових матчів, щоб подивитися, як будуть прогресувати наші молоді гравці. А це обов’язково станеться, якщо вони продовжать з повною самовіддачею та гарною підготовкою грати на всеукраїнському рівні.
– З одного боку є «Дніпро» (Черкаси) – молода команда з майбутнім, а з іншого є інша команда – «Черкащина», яка виступає в Першій лізі ПФЛ. Об’єднання цих двох брендів дало б щось хороше обласному футболу?
– Об’єднання – не знаю, це питання до керівництва. У мене інший інтерес: там теж є хлопці з Черкас. Якби ми працювали разом, то, гадаю, була би більша користь. Але треба розуміти філософію, стратегію розвитку клубу, для чого це все робиться. Якщо ти хочеш вигравати, ставити великі завдання, – нікому не секрет, що потрібні великі фінансові вливання, хороша селекція і зрозуміло, що на одних місцевих ти нікуди не виїдеш. Якщо ж ти хочеш розвивати дитячий футбол, наприклад, за останні десятиліття гравці з Черкаської області були у складі збірної України» – Довбик, Петряк, Ковпак, Сторчоус, Миколенко… От я працюю заради цього, щоб хтось із них колись, можливо, завдяки цьому клубу потрапив у збірну України.
– Шанс був наданий молодим футболістам. Хто все-таки ним скористався? Кого відзначите за підсумками півріччя знаком «плюс»?
– Хлопці, які прийшли півтора роки тому в цей клуб і побачили, що не потягнуть, покинули клуб. Таких було десять. У всіх інших є шанс заграти на всеукраїнському рівні. Зараз будуть збори, підготовка до другого кола. Шанс є завжди у кожного. Я з ними дуже багато часу проводжу і бачу в них перспективи. У них немає школи, розумієте? Це найбільша проблема. Тому десь беруть своє за рахунок фізики, десь – за рахунок бажання, але вже зараз, коли вони на порозі професіонального футболу, доводиться «екстерном» їм проходити деякі «ази».
– Ви грали проти різних колективів. Хто з суперників сподобався по комбінаційності гри, по якості?
– Мені дуже сподобався ФК «Чернігів». Ми з ними грали на виїзді ще на початку сезону – поступилися 1:3. Дуже все було гарно, і по організації, і по всьому… Бачили їхню нову арену, вихованців клубу. Потім, вдома, зіграли внічию – і за грою це був наш прогрес. Не знаю, чому вони так «забуксували» потім в кінці, але ФК «Чернігів» мені дуже сподобався. Ясна річ, у групі багато гідних команд – і «Вікторія», і «ЛНЗ-Лебедин», і корюківський «Авангард», і багато-багато інших. Тому й інтрига тут зберігається.
– Загалом, якщо говорити про цей сезон, в якому стартувала команда «Дніпро», які у неї будуть перспективи і взагалі, чи доречно зараз говорити про турнірні завдання?
– Ми проходимо атестацію, ліцензування під Другу лігу. Хочемо, щоб у нас була професійна команда, щоб тут грали місцеві хлопці. Грайте, проявляйте себе, ідіть далі…
– Які ще є команди у клубі?
– У нас муніципальний спортивний клуб, до якого входять приблизно сто молодих хлопців і дівчат. У нас є дві футбольні команди, які грають в чемпіонаті аматорів і в U-19 чемпіонату України Першої ліги, є футзальна команда дівчат, яка грає в Першій лізі України, є волейбольна команда дівчат, яка теж грає в Першій лізі України, і є ще футзальна юнацька команда U-17.
– Це великого масштабу проект.
– Повірте, у нашого черкаського спорту великі перспективи. За плечима нинішньої юні – великі імена. І хоч зараз дуже важко, ми впевнені, що обрали правильний шлях. Ви можете знайти в інтернеті фотографію, де ми на стадіоні: там сто дітей, яким ще немає 21 року, і всі – черкаські. Давно не було такого прориву в Черкасах якраз на ниві дитячо-юнацького спорту. Зараз ми посіяли «зерна», і якщо будемо доглядати – отримаємо гарний «урожай».
Артур Валерко, SportArena.com
МСК «Дніпро» (Черкаси)
Президент: Коломоєць Ігор Анатолійович
Директор клубу: Гончаров Юрій Андрійович
Головний тренер: Тарасенко Євген Володимирович
Тренери: Жало Богдан Віталійович, Кудін В’ячеслав Федорович (тренер воротарів)
Начальник команди: Щербак Сергій Миколайович
Півфіналіст Кубка України сезону 2013/14.
Срібний призер Першої ліги ПФЛ сезону 2015/2016, бронзовий призер – 1999/2000.
Учасник фіналу класу «Б» (УРСР) 1967 року.
Переможець турніру серед команд Другої ліги чемпіонату України в сезонах 1992/1993, 2005/06 (Група «В»), 2014/15.
Півфіналіст Кубка УРСР 1969 року.
Чемпіон УРСР 1973 та 1987 років.
Переможець IV Міжнародних ігор сільських команд соціалістичних країн (Болгарія, 1959 р.).
