Гравець ФК «Кристал» родом з Чорнобаївщини мріє про створення фонду допомоги дітям

28 Квітня, 2020

Гостем шоу #екстраTIME став форвард херсонського футбольного клубу Віктор Мартян, який народився у Вереміївці, де власне і робив перші кроки у футболі

25-річний півзахисник “Кристала” Віктор Мартян в клубі з літа 2018 року, куди він переїхав з Миколаєва, і за цей час став у колективі повністю своїм. Хлопець, який сам закінчив школу-інтернат, не лише є провідним гравцем команди Едуарда Хаврова, а ще й відзначається веселим характером, а ще турбується про дітей, які залишилися без батьківської опіки. Про це і багато іншого він розповів у авторській програмі Олександра Олійника.

Приємні спогади

– У “Миколаєві” ми були один за одного, – говорить футболіст із великим серцем. – Колектив у нас був дійсно хороший, згуртований. З приємністю згадую ті часи. Ставили перед собою завдання посісти місце у вісімці, а ми були 12 і поступалися великою кількістю залікових пунктів. Скажімо, пам’ятаю стартовий матч весни з «Кременем», коли зіграли 2:2. Вони йшли позаду, тому ми думали, приїдемо, обіграємо, але не змогли цього зробити. Посиділи тоді, обговорили багато нагальних питань, чому нічого не вдається. То була щира чоловіча бесіда. Також мені запам’яталися тренування Кононенка, досить цікаві заняття були.

Прямі конкуренти

– Нині наша команда є реальним претендентом на підвищення у класі. «ВПК Агро» та «Альянс» – це прямі конкуренти. Вважаю, що ми досить непогано підсилилися взимку. До нас прийшли Семенина, Старченко, Бородай. Переконаний, що заруба буде між чотирма командами. «Гірник» підсилився теж, але ми їх випереджаємо на 15 залікових пунктів. Будуть усе вирішувати очні зустрічі. Хто втратить залікові пункти в іграх між собою – «ВПК Агро», «Кристал» та «Альянс», той і програє боротьбу. Причому «Альянс» ми приймаємо вдома, а вдома – ми програли лише раз і була одна нічия.

Вірні вболівальники

– Уболівальники завжди нас підтримують, женуть уперед попри все. Приємно, що вболівальники у будь-яку погоду разом з командою. Ми граємо для них, викладаємося на 200%. Ми доводимо собі, а вболівальникам демонструємо гарну гру. Вболівальники навіть знають про моє день народження. В останній раз принесли два ящики солодощів. З нами в автобусі на виїзди їздять. Є взаєморозуміння з вболівальниками.

Закордонний вояж

– Мав змогу спробувати свої сили у Швеції, грав за команду “Торсаммер”. Як їдеш закордон, то треба розуміти, що буде складно. На тренуваннях треба доводити свою конкурентоспроможність. Необхідно показати, що ти готовий, що ти можеш допомогти команді. Як у стартовий склад поставлять – отже дають шанс. А от чи використаєш ти його? Люди завжди про гроші думають, але як не грати, то цих грошей не заробиш, які обіцяли. Все прописано по пунктах: граєш – 100% зарплатні + премія. Як ні – то мінімалка. Там не прощають тренувань не на 100%. Щодо шведської мови, то я її не знав взагалі. Перші два тижні ходив і думав: що вони говорять, чому сміються?

Шведський чемпіонат

– У Швеції білет на матч у гривневому еквіваленті коштує 150 грн. Хто у нас за такі гроші буде йти на футбол на змагання нижчих ліг? У нас безкоштовно не хочуть ходити, а там по 400-500 осіб приходить на гру. Усі кошти йдуть на потреби клубу, на премію гравцям, у клубну касу. У кого день народження, тому клуб робить happy day. Що хоче гравець, клуб йому купує.

Допомога дітям

– У нас небагато людей займаються благодійністю, але мені хочеться зробити щось для тих дітей, які потребують нашої уваги та підтримки. Наприклад, 25 березня сталася складна ситуація. Потрапив новенький в дитячий будинок. Хлопцю всього сім років, а його просто душили. Він зараз у реанімації в Полтаві. Хочеться допомогти цим дітям, але не розумієш, що їм треба. Чи доходять їм те, що ми купуємо? Ми витрачаємо свої кошти, а їм часто це не доходить. Велосипед купили – його забрали. Санки купили – також забрали. Не розумію, навіщо забирати ігри? Монополію, мафію тощо, залиште те, на чому б вони розвивались.

Я не рахую, скільки потратив грошей і не жалкую для дітей. Ми завжди разом з гравцями з команди скидалися коштами. За два рази витратили близько 20 тисяч гривень. Це все йде на благо дітям. Мені навіть пропонували бути у фонді, але це велика відповідальність. Тим більше, що довелося б закінчувати з футболом. Взагалі, у майбутньому хочеться бути тренером, але й про створення власного фонду мрію.