9 Червня, 2020
У зв’язку з презентацією футбольно-футзального клубу «Зоря Академія» ОТГ Білозір’я та відкриттям його сайту, клубна пресслужба поставила декілька питань почесному президенту клубу і депутату Черкаської обласної ради сьомого скликання Володимиру Лашкулу.
– «Зоря» розпочала свій шлях точно не цього року (посміхається). У далекому 1964 році була створена аматорська футбольна команда в Білозір’ї, якій дали назву «Зоря». На той момент ми мало розумілися на організаційно-правових питаннях, проте це не завадило нам заснувати клуб.
І ця команда базувалася в колгоспі імені XXII з’їзду КПРС, який своєю пропискою мав Білозір’я. Команда була досить непоганою, якщо брати рівень першості Черкаського району. Тоді була не просто районна першість, а першість Черкаської районної ради ДСТ «Колос». Спочатку команда посідала місця в середині турнірної таблиці, а за три-чотири роки вийшла на позиції лідерів. І вже у 1969 році стала чемпіоном Черкаського району.
– Чемпіонство далося непросто?
– Я запам’ятав цей момент на все життя. Останній матч першості району грали у селі Вергуни Черкаського району. Нам потрібно було або виграти, аби зіграти щонайменше у результативну нічию, щоб стати чемпіонами району.
У Вергунах була дуже сильна команда і вони зі свого стадіону нікого не випускали з набраними заліковими пунктами. Я пам’ятаю цю гру, саме Вергуни й відкрили рахунок на початку гри. Ми зрівняли, але суперник забив нам другий м’яч. І коли гра котилася до завершення, на останніх секундах гол провів Олександр Козін. Мій товариш, життя якого обірвалося на злеті. Він потрапив у автомобільну катастрофу і, на жаль, його життя закінчилося дуже рано.
Я тоді служив в армії й не зміг бути присутнім на похороні нашого кумира Олександра Козіна. Він грав у центрі нападу і головою забив той вирішальний м’яч, як колись забивав Анатолій Банішевський. Пам’ятаєте такого? З «Нефтчі» Баку. Найкращого бомбардира Радянського Союзу одного з сезонів.
На фото – команда «Зоря» після матчу з командою села Вергуни Черкаського району. Стоять зліва направо: Калініченко О., Кульба А., Гуріненко Л., Кучеренко О., Барабан М. Сидять зліва направо: Лашкул В., Добровольський В., брати Мирошніченки., Чорнай В., Колісніченко В., лежить – Чорнай М.
– Чим для вас ще запам’ятався той день?
– Команда після перемоги поверталася в спеціально обладнаному для перевезення людей вантажному автомобілі, адже тоді не було автобусів.
Чому вантажівка? Ми просили завжди автомобіль у секретаря парткому Володимира Романовича Козюри та голови колгоспу Федора Васильовича Фатенка. До речі, після армії я працював інструктором по спорту в цьому сільському господарстві і треба було йти на засідання правління колгоспу, яке починалося о шостій ранку і там доводилося просити цей автомобіль, який з боєм давали. Це лавки на кузові, будка зверху, ось там і їхали футболісти.
От у цьому автомобілі ми і поїхали до мене додому. Цього дня мене очікувало багато гостей прямо у дворі, які проводжали мене до лав Радянської армії. Вся футбольна команда приїхала до мене додому. Ми добре повечеряли із гостями, підбили підсумки, проінформували всіх, що наша команда – чемпіон району.
Наступного дня мене посадили в автобус і повезли до Корсунь-Шевченківського, де був пункт збору призовників. А звідти я вже й поїхав до військової частини у Чернігівській області. Це був усім відомий у Союзі показовий армійський навчально-тренувальний центр, який базувався в смт. Десна. Отак я закінчив громадянське життя після школи.
Цікаво, що більш як 15 років, аж до 1980-го, існувала ця команда «Зоря». Вона вже по-різному грала, але чемпіонами, на жаль, більше не ставала. А після 80-го року, як пише в історії Станіслав Іванович Ковтун, настала тиша. Команда пропала і в 2012-2013 рр. довелося докласти зусиль, щоб її відродити.
– Можете розповісти про історію клубу?
– Думаю, детальніше з історією можна ознайомитися на нашому сайті ffczorya-academy.ck.ua, де все детально розписано. Станіслав Іванович Ковтун, який нині є президентом клубу «Зоря», добре про все це розповідає. Він був причетним до створення клубу і в 1964 році. І вже у 2019 за участі Станіслава Ковтуна оновлювався як футбольно-футзальний клуб. Зараз Станіслав Ковтун – президент клубу, керівник його виконавчого органу.
– З чим пов’язана приставка до назви клубу «академія»?
– Все просто, клуб – власник Академії «Всеукраїнський центр розвитку футболу і футзалу «Черкащина». Це головний проєкт нашої громадської організації.
– Зараз команда «Зоря» не бере участь у змаганнях…
– Не зовсім так. Команда бере участь у чемпіонаті Черкаського району, але це не той рівень, про що мріють білозірські вболівальники. Ми плануємо, що наступного року вона повернеться на футбольну карту аматорського футболу області і України. Я гарантую, що ми це зробимо.
До слова, «Зоря-Білозір’я» у новітній історії диктувала моду не тільки в Черкаській області. Свого часу була триразовим чемпіоном Черкаської області (2012, 2013, 2014 роки) і чотириразовим володарем Кубка Черкаської області (у 2010, 2012, 2013, 2014 роках). Це сталося вже тоді, коли я повернувся з армії, закінчив Національний Університет фізичного виховання і спорту, пройшов певні професіональні щаблі у статусі голови міської ради спортивного товариства профспілок «Україна» і очолював у Києві ПрАТ «Україна футбол інтернешенел».
Хоча на початку 2000-х до цього тривалий час найкращим у регіоні був «ЛНЗ Лебедин» зі Шполянського району. А коли на футбольній мапі регіону з’явилася «Зоря», то вона зуміла забрати собі прапор лідера.
– Назвіть основні завдання аматорського клубу.
– Зараз футбольно-футзальний клуб «Зоря-Академія» має головну мету правильно і ефективно організувати роботу Академії, адже він є її власником. Важливо найефективніше використовувати споруди, які побудовані клубом у Білозір’ї і передані у користування Академії не тільки для навчально-тренувального процесу і її вихованців, а й для громади ОТГ Білозір’я, навколишніх громад та міст Черкаси і Сміла.
Тому так і назвали клуб “Зоря-Академія” ОТГ Білозір’я”, щоб зберегти традиції і показати його сучасне ставлення до справ у громаді. Вже в назві ми показуємо, що клуб є власником Академії і вся робота проходитиме навколо цього закладу.
– Як ви стали генеральним директором професіонального клубу?
– Так сталося, що 05 листопада 2013 року після чемпіонських років «Зорі» мене затвердили генеральним директором професіонального футбольного клубу «Славутич» Черкаси. Тоді «Славутич» банкрутував, футболісти протягом декількох місяців не отримували заробітну платню. Доводячи необхідність мого призначення, керівники області і міста, а це були відомі всім люди, обіцяли, що я отримаю у спадок клуб без боргів.
Але сталося не так як гадалося. Довелося відразу брязнути гаманцем, погасити накопичені борги і профінансувати багато напрямків, що потребували негайного вирішення. Результат прийшов уже наступного року – 07 травня 2014 року команда Другої ліги «Славутич» Черкаси зіграла історичний півфінальний матч на Кубок України з донецьким «Шахтарем»…
Пізніше цього ж року на вимогу вболівальників «Славутич» був перейменований у «Черкаський Дніпро».
На жаль, захопившись справами «Славутича» і «Черкаського Дніпра», я не зміг приділяти увагу білозірській «Зорі», вона поступово припинила своє існування. Ми плануємо повернути борг уболівальникам. Уже наступного року буде створена аматорська футбольна команда, яку плануємо заявити у Вищу лігу чемпіонату Черкаської області. Попередньо про це вже я говорив з першим заступником голови ГС «Федерація футболу Черкаської області» Володимиром Фощієм.
Цього року форсувати ситуацію не будемо через коронавірус, почекаємо доки відновиться виробниче, суспільне і спортивне життя. Ми подивимося, як проходитиме чемпіонат області, в якому стані будуть його лідери: «Альтаїр», «ЛНЗ Лебедин», «Златокрай» Золотоноша, «Росава» Степанці та інші потужні команди.
Гарантую, що наступного сезону «Зоря» складе конкуренцію лідерам першості Черкаської області.
А зараз для нас головне – це діти, розвиток Академії. Причому, вона розпочала працювати з молодим поколінням ще з дитячого садочка. Для цього у співпраці з Асоціацією аматорського футболу та Посольством Німеччини в Україні ми обладнали спортивну кімнату з футбольним полем у дитячому садочку «Червона шапочка».
Цей проєкт реалізується спільно з ОТГ Білозір’я. Ми плануємо розповсюдити подібний досвід і в інших громадах Черкаської області
– Яка ваша найголовніша мрія?
– Скажу про особисте: ситуація в житті швидко змінюється. Разом з цим, змінюються і пріоритети. Тому зараз, моя найголовніша мрія – це виховати своїх двох малюків здоровими, щасливими, які любитимуть свою справу, яку вони самі оберуть. І отримуватимуть від неї задоволення, як їхній батько від футболу. Мені і старшому моєму сину Сергію не вдалося досягнути зірок у професіональному спорті. Тому мрію, щоб Іван і Даніель склали результативний здвоєний центр у одній з провідних професіональних команд України. Тоді вважав би виконаними батьківські обов’язки і все, що я робив у житті – пішло на користь суспільству.
А щодо клубу, то поки битиметься серце, прагнутиму спільно з керівництвом Академії та клубу досягти рівня, щоб наш ігровий зал з унікальним покриттям Taraflex для футзалу був систематично заповнений дітьми, юнаками і дівчатами білозірської громади та охочими займатися футболом і футзалом з міст Сміла і Черкаси, сусідніх сіл Дубіївка, Ірдинь, Хацьки та інших Черкаського району.
Щоб у цьому залі щовихідних було чути дитячий гомін і стукіт м’яча під час матчів з футзалу не тільки чемпіонату Черкаської області, а й України.
– Маючи такий сучасний навчально-тренувальний комплекс, чи ви налаштовані на створення і футзальної команди?
– Так і є. Тим більше, у нас в Академії працює один із найкращих тренерів України з футзалу Сергій Гупаленко (на фото). На нього покладаємо великі надії щодо створення дитячої та головної, тобто дорослої, футзальної команд, які братимуть участь у Всеукраїнських змаганнях.
Слід зазначити, що у Сергія Гупаленка вже і на Черкащині є досягнення. Минулого сезону він працював головним тренером футзальної команди «Обленерго», яка стала чемпіоном Черкаської області по першій групі. Сергій у минулому гравець футзальної команди “Ураган” з Івано-Франківська, яка гучно заявила про себе не тільки в Україні, а й у Європі. Сергій досвідчений тренер і я сподіваюся, що він у найближчі роки приведе до чемпіонства й команди білозірської громади і Академії.
– Інфраструктура клубу дозволяє щонайменше аматорській команді «Зоря» досягати високих результатів?
– І не тільки їй! Завдяки клубу побудований навчально-тренувальний центр. Замовником будівництва була дитячо-юнацька спортивна школа, яка свого часу називалася «Зоря-Черкаський-Дніпро». Як бачите, працюючи гендиректором черкаського «Дніпра», я вже тоді думав про майбутнє покоління, резерв, який треба було готувати для професіональної команди.
Залучала кошти на будівництво дитячо-юнацька спортивна школа «Черкаський Дніпро – Зоря». І 40 мільйонів гривень, сплачених школою генеральному підряднику, яким була будівельна компанія «Надія», підтверджуються рахунками замовника будівництва і відповідними актами про виконання робіт. А формувався фінансовий ресурс з моїх особистих коштів та фінансової допомоги моїх партнерів: компанії «Україна футбол Інтернешенл», чеської компанії «Трейдінг спорт Промоушн», австрійської компанії «Трейдінг Консалтінг Факторінг», англійської “Лескон бізнес ЛТД” та інших підприємств різних форм власності з Черкаської області. Будівництво об’єкту підтримувалося Федерацією футболу України, адже я тоді був її віцепрезидентом.
Зараз мрію, щоб спортивні споруди навчально-тренувального центру “Академія” ефективно працювали. Першочергове завдання футбольно-футзального клубу і Академії – збільшити кількість спеціалістів, які працюють з дітьми. Адже зараз працює лише п’ять тренерів. Я вважаю, що цього замало. Але на більше поки не вистачає фінансового ресурсу. А децентралізація, про яку так багато говорили і говорять, на жаль, спорту і футболу нічого не дала і не дає. Бюджетні кошти «по дорозі» до Академії десь знаходять інших розпорядників і власників.
Попри це та, враховуючи наш досвід у будівництві власних об’єктів, в найближчі роки ми плануємо покращити можливості Академії для роботи з дітьми з Черкаської області та України. Плануємо побудувати сучасний хостел, реконструювавши розбите приміщення гуртожитку ПМК №221 (на фото) однієї з ліквідованих організацій на території ОТГ Білозір’я. Це приміщення нам нещодавно передала білозірська ОТГ, за що я вдячний голові ОТГ Володимиру Міцуку та членам виконавчого комітету. Я розумію, що разом з цими розвалинами нам передали і відповідальність за їх поточне утримання та реконструкцію. Тому, сподіваюся, що місцевий бізнес і партнери футбольно-футзального клубу не стоятимуть осторонь. Уже незабаром ФФК “Зоря-Академія” ОТГ Білозір’я презентує громадськості проєкт нового хостелу.
– Говорять, що ви на пенсії. Основна ваша посада — голова наглядової Ради Новокаховського річкового порту. Ви почесний президент «Зорі», а хто щоденно здійснює керівництво клубом?
– Я пенсіонер, що працює. Мені дуже приємно, що поточні справи на Черкащині і конкретно в моєму виборчому окрузі – в Білозір’ї – та інших селах може підтримувати наша команда. Наприклад, президентом клубу є людина, яка стояла біля джерел його створення. Це мій шкільний товариш, з ним ми навчалися в одному класі і сиділи за однією партою. І, навіть, опинилися в одній військовій частині під час проходження військової служби. Йдеться про Станіслава Ковтуна.
Саме він зараз є керівником виконавчого органу громадської організації футбольно-футбольний клуб «Зоря-Академія». Ми з ним дуже добре пам’ятаємо босоноге дитинство, юнацькі роки, гру у футбол на вигоні (на Рудці), історію рідного села і футбольного клубу «Зоря-Академія» в цілому. Тому на завершення знову нагадаю: хто не пам’ятає історії, той не має майбутнього.