– Ігоре Євгеновичу, по-перше – вітаємо Вас та команду з перемогою над французами та завершенням навчально-тренувального збору, а також фактично з початком вже чемпіонату Європи, який стартує 3 вересня, і для нашої збірної він розпочнеться матчем з Італією. Перш за все, розкажіть, будь ласка, про матч із Францією. Що вдалося і що не вдалося Вашим підопічним у цьому поєдинку, і за рахунок чого вдалося його виграти?
– Дякую за привітання. Перш за все, хочеться подякувати французам, які пішли нам назустріч, тому що матч мав проходити на майданчику з тарафлексовим покриттям, але це зовсім інше покриття. Воно жорстке та травмонебезпечне. При тій напрузі, яка була, ми би там без травм не обійшлись. Ми кілька днів тренувались там, і після кожного тренування у хлопців був дискомфорт у гомілкостопах та колінних суглобах. Тому, ще раз дякую французам за те, що наша гра з ними була перенесена на інше покриття. Ми грали у залі на базі Федерації футболу Франції, і там покриття один в один, як тут, у Поречі. Тобто, це швидке покриття, яке мало допомогти швидкій адаптації до того, що буде на чемпіонаті Європи.
Щодо того, що нам вдалося, і що не вдалося. Були певні задумки на цю гру, але, на жаль, багато що не виходило. Тобто, був поганий вихід з оборони до атаки, не було награних комбінацій. Чому? Тому що хлопці, мабуть, або перехвилювались, або забули. Тобто, тільки вони починали робити все те, що їх просили, у них виходило: доставляли м’яч на передню лінію, атакували, були моменти хороші. Але цього було мало, тому я цим трохи розчарований, бо хлопці не завжди застосовували ті комбінації, які вони можуть розігрувати. За рахунок чого ми виграли? Все-таки, за рахунок самовіддачі. Повернусь до першої гри з Іспанією. Було надсерйозне бажання, мабуть, реабілітуватися за червневий турнір у Поречі, тому що вийшла зовсім інша команда. Та команда, яка була у червні на «Futsal Week U-19», і та, яка нещодавно грала проти збірної Іспанії – це дві різні команди. Зараз команда налаштована на хорошу гру, на стовідсоткову самовіддачу, у хлопців очі палали, вони бігли. Тобто, було видно, що вони хотіли реабілітуватися. Друга гра з Іспанією вже була трохи не такою. Не було того вогнику в очах, тієї іскри, щоб віддаватися на сто відсотків. На жаль, ми слабші за іспанців у тактичному та технічному плані. Ми беремо нашою українською дисципліною, нашим характером та фізичними якостями. Те ж саме й у грі з Францією. За рахунок чого виграли? За рахунок бажання та великої самовіддачі.
Хотілося б додати, що у нас у першій грі з Іспанією була хороша реалізація. Тут, у матчі з французами, ми теж п’ять голів забили. Однак, хоча і повели 1:0, але гра була не під нашим контролем. Була дуже погана гра в обороні, хлопці втрачали гравців, не підстраховували. Тобто, були помилки тактичного плану, які не дозволяли нам домінувати. Але при цьому з плюсів відзначу відбір на передній лінії. Тобто, внаслідок цих відборів ми створювали миттєві атаки, і за рахунок цього ми забивали голи. Наприкінці першого тайму була наша велика перевага над французами не у володінні м’ячем – з цим у нас було гірше – а у створенні моментів. Ми не реалізували кілька не стовідсоткових а двістівідсоткових моментів. Але у перерві ми розібрали ті помилки, які були у першому таймі в обороні, та ніграли другий тайм на «нуль». Цьому також посприяла і гра Івана Бєлімова. Зазначу, що у нас у грі з Францією брали участь троє воротарів – Дяченко починав матч, Бєлімов грав у середині гри, а Рафальський її закінчував. Але саме спокій Бєлімова передався нашим гравцям, і команда почала грати більш впевнено. Хлопці відчули, що за їх спинами – стіна, тому не боялися йти вперед. Іван дуже добре та швидко вводив м’яч, що давало нам можливість створювати швидкі атаки, у чому ми французів переважали. Тобто, ми швидше переходили до атаки, ніж вони. Хоча французи – пластичні, технічні, полюбляють працювати один в один. Але перехід до атаки у нас був швидше, за рахунок цього мали перевагу за моментами.
– У матчі з французами, так само, як і у другій грі з іспанцями, була можливість реалізувати більшість після того, як гравець французької збірної отримав червону картку. Однак, знову не вдалося реалізувати більшість у форматі «4х3». Чи були після цього зроблені якісь висновки на перспективу?
– Так, ми наступного дня на тренуванні відпрацьовували цей компонент. Скажу чесно: до цього у нас не було часу попрацювати над грою у «4х3». Були більш глобальні речі, які команді потрібно реалізовувати. У нас немає так багато тренувального часу, як, наприклад, у Іспанії. Іспанці готувалися місяць. Ми же приїхали до Іспанії та зробили два тренування. Тому, були більш важливі речі, які потрібно було донести команді. А гра 4 в 3 – зрозуміло, що вона має бути. Тому, наступного дня після матчу ми приділили цьому компоненту багато уваги.
– Підсумовуючи цей збір та всі три товариські поєдинки х Іспанією (двічі) та Францією, треба сказати, що дуже схвальні відгуки були до адреси другої четвірки, при тому, що у відбіркових матчах Євро-2023 (U-19) у Сербії перша четвірка діяла більш продуктивно. Зокрема, зв’язка Ткаченко – Єлішев дуже вдало себе проявила себе. Як вдалося знайти баланс у другій четвірці, і за рахунок чого вона почала працювати?
– Я скажу, за рахунок чого перша четвірка не тягнула так, як це було на відбіркових матчах у Сербії. У першій грі на Євро пропускатиме матч Рибіцький. У першому матчі з Іспанією він грав мало, у другому ми дали йому більше пограти. А в першому таймі матчу з французами він отримав ушкодження. А він, як Ви розумієте, одне з основних облич у цій четвірці. І коли один гравець випадає, стає важче. Добре, що у цей момент наше друге поєднання гравців (у нас немає першої та другої четвірки, а є поєднання гравців) дуже непогано себе проявило. Це я веду до того, що ми багато часу приділяли тому, що сталося у Поречі, коли ані Єлішев, ані Ткаченко, ані Пелецький абсолютно не були готові. Тому, була розмова по душах, у якій ми сказали, що потрібно зробити, щоб виглядати краще. До того ж, хлопці перестали робити ті помилки, які робили ще півроку тому. Відповідно, результат не змусив на себе довго чекати. Це їх робота. Вони зробили аналіз помилок, які робили до цього. І за рахунок цього покращується як індивідуальна гра, так і гра всієї четвірки.
– Як раз Андрій Єлішев у нещодавньому інтерв’ю сказав, що він разом з Ткаченком пройшов збори з «Ред Девілз», і зараз це допомагає вже й у матчах збірної.
– Так, це видно неозброєним оком. Усі знання, які до гравців доносимо ми, тренери збірної, а також тренери клубів, їм знадобляться у подальшій кар’єрі.
– Ще хочеться згадати про матч з французами. Коли ми з Вами спілкувалися про лідерів збірної Іспанії, то Вашим підопічним у першій грі з «Червоною фурією» певною мірою вдалося зробити так, щоб Хуан Морено та Тапіас не змогли показати свій потенціал повністю. Зараз же за збірну Франції проти Вас грав Мамаді Куяте, який є яскраво вираженим лідером цієї команди та її головною зіркою. Як раз він забив перший гол у ворота збірної України. Чи робили Ви акцент на грі Куяте, і чи дійсно було складно його втримати?
– Якщо чесно, там усіх було складно втримати. Там не можна виділити когось одного. Вони всі пластичні та технічно розвинуті. Якщо ти приділятимеш увагу комусь одному, то інший гравець візьме ініціативу в свої руки. Тому, важко було грати з усією командою. У них французів були гарні пересування з м’ячем, але вони не сильно організовані. Тобто, вони можуть вчасно не перебудуватися від фази атаки до фази оборони. І ми ким користалися.
– Юніорська збірна України вже провела перше тренування у Поречі, вже познайомилася з майданчиком. Однак, при цьому працювали по індивідуальній програмі Дмитро Федик та Дмитро Рибіцький. Наскільки їх пошкодження серйозні?
– По Рибіцькому. Як я вже казав, він пропустить гру з Італією через перебір жовтих карток. Щодо Федика, то я сподіваюсь, що у грі з Італією він зіграє. І в подальшому також розраховуємо гна Рибіцького. Він отримав ушкодження у грі з французами, але відіграв. Я думаю, що невдовзі він буде повністю готовий. Сподіваюсь, що швидко відновиться і Федик.
– Також Ви вже зробили тренування нашої команди. На ньому Ваші підопічні розбирали те, як переходть з оборони до атаки збірна Італії. За рахунок чого можна перемогти італійців?
– Так, ми проходили на тренуваннях варіант гри проти Італії за рахунок прихованих передач, які розкривають її оборону. Ми вже з ними грали на турніру у Хорватії, програли тоді 2:7. Нам було важко зламати оборони італійців. Це тактично грамотна та навчена команда. Тоді італійці багато що не давали нам робити. Вочевидь, італійці готувались на нас. Сьогодні ми спробували додати у нашу гру трохи різнобарв’я.
– Що можете сказати про збірну Словенії, яка буквально наприкінці серпня зіграла товариський матч з Хорватією та обіграла господарів Євро дуже переконливо. Чи дійсно Словенія настільки хороша?
– Я вже казав, що для нас однією з найскладніших ігор буде саме проти Словенії. Я багато матчів цієї команди передивлявся, до того ж, ми проти неї грали. Це фізично сильна та грамотна команда. Вона старається грати агресивно протягом першої та останньої хвилини гри. У словенської команди є два лідера. Зокрема, звернули увагу на Алена Руіса, який грає корисно на команду, та і сам пробити по воротах може. Також у словенців є деякі задумки під «стандарти». Але насправді вся команда у словенців грамотно працює з м’ячем. Тому, з нею буде дуже нелегко. Можливо, навіть важче, ніж з Італією. Хоча ми розуміємо, що це – фінальна частина чемпіонату Єаропи, і тут вже слабких команд немає.
– Коли збірні Фінляндії та Словенії грали між собою товариські матчі, то Ви сказали, що фіни грали так само, як Ви і передбачали, і Вас вони не здивували. Чи можна сказати, що фіни і зараз нічого не мінятимуть?
– Я впевнений, що вони нічого не мінятимуть. У них менталітет такий. Їх навчили грати за лекалами, ось вони і грають так надалі. Чомусь мені здається, що так і буде. Фіни дисципліновані, але не такі сильні, як ті ж французи та іспанці. Головне, щоб команда правильно сприйняла суперника, щоб не було таких настроїв, що можна суперника «закидати шапками».
– Під кінець нашого інтерв’ю таке питання. Свого часу Олег Шайтанов, коли вперше працював з жіночою збірною України на першому жіночому Євро, сказав, що був радий знову повернутися на чемпіонат Європи вже не як гравець, а як тренер. Які у Вас зараз емоції від того, що Ви повертаєтесь на чемпіонат Європи також у якості тренера?
– Чесно сказати, поки ще не відчув. Може, відчую, коли вийдемо на майданчик. Зараз більше йде підготовка, і ти думаєш, як протистояти цій чи інший команді.
– Зараз три наші збірні – національні чоловічу та жіночі, а також юніроську серед 19-річних юнаків очолюють колишні гравці збірної України, які у 2001 та 2003 роках ставали віцечемпіонами Єіропи. Свого часу Олександр Косенко казав, що важливо зберегти саме для майбутніх поколінь збірної той дух, який був тоді у команди. Зараз у цій команді, яку Ви очолюєте, є дух тієї збірної, яка робила результат 20 років тому?
– Можливо, це прозвучить нескромно, але майстерності трохи не вистачає. Але є такий же характер. Можливо на це впливає й те, що хлопці розуміють, що в Україні зараз йде війна, тому вони грають, як єдине ціле. Вони не грають, а борються, як наша країна зараз бореться з агресором. Запал, дух – є. А над майстерністю – працюємо.
Пресслужба Асоціації футзалу України
