 |
23 Липня, 2021
У вересні 2021 року «ЧЕРКАСЬКОМУ СПОРТУ» виповнюється десять років і з цієї нагоди ми публікуємо інтерв’ю різних років, що були одними з цікавих і пам’ятних
2 березня 2013 року
Сергій Пучков: “Є хороша програма Малахова «Пусть говорят», так от: «Пусть говорят»!
Ексклюзивне інтерв’ю головного тренера ФК «Славутич» (Черкаси) «Черкаському спорту»
– Сергію Валентиновичу, насамперед «Черкаський спорт» Вас особисто вітає із поверненням до Черкас у статусі головного тренера. Наскільки ми знаємо, цій події передувала ціла низка перемовин. Що для Вас стало основним аргументом?
– Знаєте, зараз ситуація в українському футболі не зовсім стабільна. Команд лихоманить від фінансових негараздів, деякі клуби, взагалі, зникають, тому варіант з працевлаштуванням в Черкасах, будемо відверті, не найгірший для мене. Тим більше, мені імпонує позиція віце-президента клуба Володимира Ходака щодо бачення розвитку футболу в регіоні. Одним із ключових факторів також стала зустріч з почесним президентом клубу – Сергієм Тулубом. Ці люди бачать клуб у найближчому майбутньому в Першій лізі. Тим більше є певні зрушення щодо футбольної структуру. Напевне, найголовніше в футбольному клубі – це розвиток дитячо-юнацького футболу, зараз на це робиться певна ставка. В найближчій перспективі укладання штучного покриття на запасному полі «Центрального» стадіону, де могли б грати діти і так далі.
– За ці десять років відсутності в Черкасах наскільки змінився Сергій Пучков?
– Основне – це, напевне, професійний рівень. Я вважаю, за цей період мені вдалося досягнути високих результатів, все таки виграти Кубок України вдається не кожному тренеру. Та ви, взагалі, задайтеся питанням: кому це вдавалося?! Після Черкас я попрацював у «Кристалі», а після цього в мене був прекрасний відрізок кар’єри в «Севастополі». Коли я приходив – де був «Севастополь»? А коли я звідти йшов, кримчани були на першому місці! Впевнений, що в результаті ми б і виграли чемпіонат, але мене запросили в «Таврію». Якби це був не клуб Прем’єр ліги, то я навряд чи пішов би з «Севастополя», а так я погодився. І в результаті, «Таврія» піднялась на шосту позицію в чемпіонаті. Після цього виграла Кубок. Думаю, ці результати говорять самі за себе і за ті зміни, які відбулися в моїй роботі за останні 10 років.
– Наскільки змінився склад «Славутича» за цей короткий період вашого перебування в команді?
– Відсотків на 70. Якщо перед командою ставлять якісь завдання, потрібно запрошувати відповідних футболістів. І я їх запрошую! З 5 по 17 лютого була дана можливість абсолютно всім гравцям команди проявити себе. Якщо людина чітко виконує те, що я вимагаю, якщо вона відповідає певному рівню, я обов’язково залишу її. Ні – вибачайте і прощавайте! Це нормальне явище сучасного футболу. Ми поставили завдання ще в цьому році вийти в Першу лігу – ми маємо відповідно і працювати в кадровому питанні. Тобто ті люди, які приходять до нас, мають відповідати вимогам гравця Першої ліги.
– Тобто зараз перед вами стоїть залізне завдання вийти до Першої ліги?
– Так, завдання є. Але ніхто не говорив: «Ви маєте 100 відсотків вийти в Першу лігу». Ви знаєте для такого формулювання, які потрібно було б зробити умови і чим пожертвувати?
– Ви сказали про термін у два тижні, протягом якого давали шанс колишнім гравцям «Славутича», а в мене є інформація, що рішення про припинення співпраці з більшістю з них було прийняте вже після першого контрольного матчу проти «Цетуса». Це правда?
– Уявіть собі: ви професійний футболіст. Ви приходите на контрольний матч, де маєте грати і теоретично щось доводити, Ви виходите і програєте команді, яка грає на першість міста. Тоді, вибачте, питання: «Для чого ми тут всі взагалі зібралися?». Насправді, шанс був даний футболістам ще раз, але коли я бачу, що протягом одного, другого матчу гравець буксує, чи, можливо, йде приблизно на своєму рівні, напевне, низькому, то немає сенсу нам працювати далі.
– Щодо новачків «Славутича», за якою системою Ви вибирали ті 70 відсотків, які приєдналися до команди. Це були виключно гравці, яких ви особисто знаєте?
– Є футболісти, яких я дуже добре знаю. Приміром, коли мене 1-го лютого представляли команді, я побачив тут гравця, який зі мною пройшов школу в «Севастополі», це Іван Шишкін. Його запросили до моєї появи тут. В ньому я був впевнений навіть без перегляду. Зараз йому 30 років, а з ним ми працювали, коли йому було 26, за цей період він лише збагатився досвідом. Є чимало футболістів, які представляють Дніпропетровщину. Це не від того, що я чимало часу на союзному рівні відіграв у «Дніпрі», ні. Просто я впевнений в їх футбольній академії. У нас кілька хлопців є, яким десь не вдалось закріпитися в гарних клубах, але я впевнений в тому, що, пройшовши цю футбольну школу, люди є дійсно професіоналами.
– Кого зараз ви бачите лідером команди у весняній частині сезону?
– Я футбол часто порівнюю з автомобілем. Ви завели, і ви поїхали – потужно, сміливо, виважено. Якщо щось Вас підводить, фільтр, масло чи ще щось, там свічка якась почала чмихати – от і вся команда чмихає. Так само і в команді: вийшло 11 гравців і вони мають працювати, як механізм, якщо це буде – буде і результат.
– Добре, кого ви бачите двигуном команди?
– Двигун – це та людина, яка заправляє. Це головний тренер, заправив поганим бензином – команда не їде, залив добрий бензин – все гаразд.
– Наскільки я знаю, у вас особисто – «Мерседес», причому доволі дороге авто, «S» класу. Ви віддаєте перевагу лише німецькій надійності та комфорту?
– Так. Свій перший «Мерседес» я купив ще в 1991-му році, коли грав у Німеччині. Спитаєте: яка машина краще? Є поняття новий мерседес і старий мерседес. Іншого немає.
– Для Вас грають роль особистості?
– Особистості мають бути. Але тренер має їх чітко контролювати. Приміром, свого часу в мене в команді грали і Дуляй, і Левандовський, але прізвище нічого не значить. Хочеш щось довести, виходь на футбольне поле і доводь, в крайньому випадку співстав свої досягнення і досягнення тренера. Якщо досягнення футболіста вже вище, то тренеру нелегко. Мені, на щастя, в цьому плані доволі легко.
– Повернемося на 10 років назад. За яких обставин ви припинили співпрацю з ФК «Черкаси»?
– Важко сказати, адже пішов не я, а цього захотіли. Це рішення чомусь було прийняте в Києві, тоді змінився власник клубу, можливо, змінилося якесь бачення. Я не хочу повертатися до того, що було. Я розділяю думку про те, що все не що робиться – робиться на краще.
– Мені говорили, що Сергій Пучков може провернутися в Черкаси лише на 12 тисяч доларів в місяць – це правда?
– Ні, не вірте тим, хто це говорить! Я досить забезпечена людина, щоб не ставити подібних табу. Я перебував без роботи півроку. Як зараз модно говорити – був у творчій відпустці, і я міг собі це дозволити! Зараз хочу знову тренувати.
– Правда, що ви свого часу сказали, що «Севастополь» вийдете в Прем’єр лігу, відірвавшись від найближчих переслідувачів на 12 очок?
– Треба бути повним дурнем, щоб таке заявити. Я не вважаю себе таким. Як можна таке говорити, коли завдання підвищення в класі перед собою поставили також такі команди, як «Металург» та «Говерла». Так, я читав, до речі, про такі заяви, але це неправда. Ми тоді з хлопцями просто зібралися і серйозно поговорили про те, що ми маємо вийти вище. І нам майже це вдалося, ми наздогнали суперника і поступилися лише по різниці забитих-пропущених. Хто товаришує з цифрами і має добру пам’ять, нехай пригадає: коли я прийшов до «Севастополя», він був на 5-му місці, до кінця чемпіонату нам вдалося наздогнати головних конкурентів, напевне, це найголовніше, а не якісь чутки. Є хороша програма Малахова «Пусть говорят», так от: «Пусть говорят»!
– Щодо календаря «Славутича». Ви розпочинаєте весняну частину з виїзного матчу проти «Реал Фарму», після цього в Черкаси приїздить лідер – «Десна». Не важкуватий старт?
– Та нормальний. Всі ж читають пресу, знають інші моменти, команда, яка йде високо в турнірній таблиці, або ставить якісь завдання, завжди була і є подразником для інших. У нас аналогічна ситуація, проти нас всі команди гратимуть з подвійним завзяттям. Календар весь знаю, але, чесно кажучи, не розглядав його в площині ймовірних втрат та досягнень окремих клубів чи конкурентів. Так, зараз ми не дивимося на перше місце, занадто великий відрив «Десни». А так ми маємо грати в кожній грі на перемогу, лише так можна виходити в Першу лігу.
– За два місяці міжсезоння можна зібрати боєздатну команду, яка виконає завдання?
– Цього часу абсолютно достатньо. У кожного тренера є свої тактичні схеми. Він бачить футболістів, з якими потрібно працювали, відповідно, ось цей синтез бачення футболу і впровадження ігрових схем завдяки футболістам, які є в розпорядженні, і веде до потрібного результату. Все це можна виконати за два місяці. Навіть по нашій останній грі проти «Арсеналу» можна сказати, що ми йдемо в правильному настрої. Так, ще не все виходить, що хотілося, але якісь схеми вже продивляються. Роботи ще дуже багато,але молодці, вже почали думати, відсотків на 50 нам вже вдається побачити те, що нам хочеться. Час є, головне – все заплановане зробити. Велике сподівання у нас на турецький збір.
– Не лякає те, що в Туреччині після підготовки половини європейських клубів газони можуть бути розбиті?
– За останньою інформацією, яка в нас є, у цьому плані все гаразд. Також у цей період в Туреччині будуть клуби Першої ліги Росії, команди з Казахстану, тобто якісні спаринг-партнери також знайдуться. Ми плануємо провести не менше трьох-чотирьох матчів з командами пристойного рівня. Щодо якості газону, то, повірте, це не Крим, якість там і в цей період буде на належному рівні. До того ж поляну там дадуть за будь-яких обставин. Це в Україні після дощу не дадуть грати – там дають. Плюс до цього для спарингів в Україні в цей період потрібно подолати чималі переїзди. Зараз спробуй по нашим дорогам протруситися протягом п’яти годин, що футболіст після цього може через годину показати?! Там ми маємо всі можливості на спаринги, роботу та відновлення. Для нас це ідеальний вихід. Зараз там тренується «Сталь», команда з Охтирки, ймовірно, і з українськими клубами зіграємо.
– Вам 50 років. У своєму житті Вам за щось соромно?
– Важке питання, але думаю, що ні. В мене була непогана футбольна кар’єра, вважаю себе кваліфікованим тренером, фактично мені нічого соромитися.
– Наскільки мені відомо, сьогодні була сформована заявка на участь в чемпіонаті. Наскільки вона вас задовольняє і чи будуть зміни?
– На даний момент пішла лише основна заявка. Це не означає, що вона закрита, у нас є ще вакантні місця, на які ми будемо запрошувати і продивлятися футболістів.
– До зими керівництво і тренерський штаб «Славутича» буквально «кричали», що одне з головних завдань команди – розвиток місцевих футболістів, якщо я не помиляюся таких в заявці було 8-10. Зараз їх кількість серйозно зменшилась. У клуба змінилися орієнтири з вашим приходом?
– Як можна мати 8-10 футболістів, якщо немає, де тренуватися, ну як це може бути! Скажіть, де ці юнаки зараз тренуються і грають? Де?! На «Фоці»? Що він дасть? Пограли в дир-дир, побігали по городу і все. А взимку, то я взагалі мовчу. Це нас ще якось рятує штучне покриття в Білозір’ї, до речі, ми його заявили, як запасне поле на Другу лігу. А дітям, дійсно, зараз немає, де грати. На мій погляд показник дитячого тренера в тому, щоб його виконавець грав на рівні Прем’єр ліги чи хоча б Першої. А 8-10 – це просто цифри, всі ці футболісти приблизно одного рівня.
– Про стадіони. Коли плануєте проводити тренування на «Центральному» стадіоні?
– Поки що це неможливо. Думаю, тренуватимемося там лише напередодні офіційних матчів.
– Як Сергій Пучков проводить вільний час?
– Не хочу бути не оригінальним, але скажу, що зараз його фактично немає. Багато організаційних та футбольних питань поки що. Загалом, люблю з друзями виїхати на природу, можливо, на рибалку. З сином багато часу проводив. Мій молодший зараз займається в академії «Дніпра». І на Лігу Чемпіонів з ним їздили і на Чемпіонат Європи.
– Восени говорилося про доволі скромні зарплати футболістів «Славутича». Типу, для команди верхньої частини турнірної таблиці вони малуваті. Зараз ставляться серйозні завдання, Ви зуміли підвищити бюджет клубу?
– Відверто кажучи, я не цікавлюсь тим, хто скільки отримує не лише до мого приходу в команду, а й під час тренерської роботи з нею. Все залежить від футболіста, якщо він прийшов грати і думати про свій рівень гри – це одне, якщо він думає виключно про гроші – це вже не футболіст.
– Тобто ви не вносите пропозиції по зарплатні гравців керівництву?
– Кожен має займатися своєю справою. Я говорю про футболістів, які мені потрібні, а всі фінансові питання та контракти визначає керівництво. Так, запрошуючи гравця, я говорю про якусь мінімальну планку. Потім вони приїжджають на перегляд, я дивлюсь на їхню якість, інші займаються фінансами.
– У вас два мобільних, на заставці одного – логотип «Барселони», на іншому – Ліги Чемпіонів. Ви мрієте вивести команду на матч Ліги?
– В Лізі Європи я вже грав, а от в Лізі Чемпіонів – ні. Хотілося б. Думаю, кожен тренер хотів би почути цей гімн на тренерському місці.
– Назвіть свою найпам’ятнішу перемогу.
– Як тренера, звісно, – це перемога з «Таврією» в Кубку України. Як гравця – це, напевне, перша золота медаль, коли я перейшов зі СКА «Одеса» в «Дніпро», мені тоді було 22 роки. Нам потрібно було для результату обіграти «Спартак». Всі ці емоції були в 1983-му році.
– Щодо висококласних гравців з черкаським паспортом, кого хотіли б повернути в Черкаси. Приміром, в Умані грає Казанюк.
– Так, Казанюк дійсно дуже цікавить наш клуб. Але в нього є певні зобовязання перед уманьським клубом. Я вже мав розмови з президентом уманчан з цього приводу. Є сподівання, що він увійде в наше становище і Олександр гратиме за “Славутич”, хоча б ось ці десять важливих матчів весняної частини. Зрозуміло, що в команду ми його візьмемо без всяких переглядів, здібності цього фуболіста мені прекрасно відомо, окрім мого черкаського періоду, я запрошував Сашу і в “Таврію”, відповідно в ньому я впевнений
