 |
29 Липня, 2021
У вересні 2021 року «ЧЕРКАСЬКОМУ СПОРТУ» виповнюється десять років і з цієї нагоди ми публікуємо інтерв’ю різних років, що були одними з цікавих і пам’ятних
07 червня 2013 року
Про свій шлях сходження на великий ринг, наступний бій та плани на майбутнє боксер розповів «Черкаському спорту».
Гучною перемогою заявив про себе уродженець Грузії Мішико Беселія на професійному ринзі. Його боксерський дебют відбувся 16 березня 2013 року. Вихованець черкаської школи боксу «Вулкан» під керівництвом тренерів Юрія Зубова та Давида Агаханова здолав рівненського боксера Олега Коробко, котрий проводив вже третій поєдинок. Бій проходив у ваговій категорії 63,5 кг.Черкасець показав високий рівень підготовки та подарував глядачам чотири раунди якісного боксу.
Переможний дебют на професійному ринзі черкаський боксер підкріпив ще однією перемогою над харківським спортсменом Артемом Скорняковим.
Один із тренерів – Давид Агаханов – запевняє: такий успіх Мішико – результат його наполегливої праці. Адже спортсмен майже весь вільний час проводить у тренувальній залі та постійно удосконалює свою техніку.
«Дуже наполегливий і трудолюбивий спортсмен, багато тренується. Він обдарований. Але розуміє, що якщо не будеш трудитися, то не буде результату. Дуже хороша людина. Скромний, не зазнається, хоча він – професіонал, а тепер ще й зірка. Але не зазнається. Нормальний, простий і добрий хлопець. Він здібний не лише у боксі, але й в кікбоксингу. Гарний боєць, суперник. Його наполегливості можна позаздрити. Завжди все виконує та дослухається до порад. До кожного тренування ставиться відповідально, іноді тренується навіть двічі на день. Думаю, що якщо так і триватиме, то цей спортсмен може досягнути багато чого на професійному ринзі», – ділиться Давид Агаханов, тренер.
мішико беселія бокс
Шлях до великого рингу Мішико Беселія почав у 13 років. Із того часу наполегливі тренування та жорсткий режим дня стали невід’ємною частиною його життя. Щодня хлопець проводить по декілька годин у тренувальній залі. Кожен удар відшліфовує до дрібниць. У боксі рівняється лише на найкращих. Зізнається: найпалкішими його вболівальниками є тренери та батьки. Паралельно з боксерською кар’єрою Мішико Беселія вчиться на фінансиста. Проте всі думки, плани та мрії пов’язує лише із професійним боксом.
Сьогодні спортсмен активно готується до чергового виходу на професійний ринг. У перерві між тренуваннями Мішико Беселія погодився на відверту розмову з «Черкаським спортом» та розповів про різні аспекти життя боксера.
– Мішико, розкажи, коли і чому почав займатися боксом?
– У 13 років, як і всі однолітки мої, просто вирішив спробувати. Елементарна цікавість та бажання навчитися постояти за себе. І мішико беселія боксмене на першому занятті помітив молодий тренер Євгеній Олександрович Прокопов. Він мене підкликав і сказав, що якщо продовжу займатися, то може щось вийти. Зацікавив мене і так вийшло, що тренуюся по сьогодні.
– Що тебе спонукалоперейти у професійний бокс?
– Взагалі, спочатку я починав із боксу. Потім довелося перейти в кікбоксинг, бо в мене громадянство грузинське і змінився президент Федерації боксу, не допускали просто. Ми вирішили все поєднати. Виступали по кікбоксингу і по боксу, на турнірах, куди допускали.
– Наскільки складно боксувати на професійному ринзі, адже зазвичай на поєдинках багато глядачів, камер?
– Ніколи не боксував при такій кількості глядачів. Але. коли виходиш безпосередньо на ринг, то ти просто робиш свою роботу. Спершу важко було морально налаштуватися, бо відчуття це абсолютно інші, людей багато, глядачів. А стосовно боксу, то трохи відрізняється рукавицями, без шлемів боксуємо та трохи більше раундів. А так, то все те саме. Готувалися як і раніше. Тренування не змінилися, тобто підготовка йде така, як і раніше.
– Чи надходили до тебе пропозиції від промоутерських компаній?
– Конкретно зараз сказати нічого не можна. Все на стадії розгляду. «К2 Promotions» нібито зацікавилася, але нічого конкретно сказати не можу. Коли щось вирішимо, тоді обов’язково повідомлю.
– Як підходите до відбору наступного суперника? Обирає тренер чи хтось інший, з тобою радяться?
– Суперників обирають мачмейкери з промоутерської компанії «К2 Promotions», вони цим займаються.
– До цього ти займався як боксом, так і кікбоксингом. Нині стрімко розвиваються змішані єдиноборства. Чи не думав спробувати свої сили там?
– Ну, я досяг непоганих результатів у кікбоксингу, але вимушений був перейти в професійний бокс. Стосовно змішаних єдиноборств, то декілька разів виступав та вигравав. Але, попри все, я обираю бокс, бо, на мою думку, це найпопулярніший та найвидовишніший вид єдиноборства у всьому світі.
– Мішико, а є якийсь конкретний боксер, з яким би ти хотів зустрітися на ринзі?
– Є дуже багато талановитих боксерів, за якими цікаво спостерігати і було б цікаво позмагатися. Отак одного назвати дуже важко. Є кумири на яких я рівняюся.
– Хто для тебе є взірцем у професійному боксі, власне твоєї вагової категорії?
– Мені дуже подобаються Мігель Котто та Рауль Альварес. Це ті молоді хлопці, які боксують в моїй манері більше. Намагаюся бути схожими на них, не знаю, правда, наскільки це виходить. Але треба дуже багато працювати, щоб досягнути їхнього рівня.
– Зараз ти єдиний представник Черкащини у професійному боксі. Як вважаєш, чого не вистачає черкаським боксерам, щоб вони також перейшли в професіонали?
– Є дуже багато гарних спортсменів в Черкасах. І я не скажу, що їм чогось невиствачає, ні. Просто треба наважитися на зміни. У моєму випадку це було вимушено. Через громадянство я не можу виступати в аматорському боксі, саме через це я наважився перейти уже в такому віці у професійний бокс. А так є дуже багато перспективних та гарних спортсменів, це і Артем Савенко, Іван Ткаченко та інші. З інших клубів хлопці теж думають переходити, пробувати. А в мене просто так склалося і все. Збіг обставин.
– Чи виникало бажання лишити спорт?
– Звісно! Було і не раз. Особливо, коли щось не виходить тривалий час на тренуваннях, в спарингах. Іноді, коли програвав на змаганнях, то закрадалася думка, чи не варто зупинитися. Ось в цей момент дуже підтримують старші хлопці, такі як Давид Агаханов,Артем Савенко. Тобто ті, хто поряд. Вони не давали кинути, стимулювали мене.
– Мішико, ти забобона людина? Маєш щасливі рукавиці чи шкарпетки?
– Ні, я людина незабобонна. Намагаюся просто гарно тренуватися, викладатися на ринзі, щоб виграти. Я думаю, що удачу приносять не речі якісь, а ти сам. А щасливі шкарпетки чи рукавиці – ні. Я в таке не вірю.
– Чи маєш якийсь режим дня, спеціальне харчування?
– Звісно є! Особливо суворий він із наближенням змагань. Намагаємося вставати по режиму та лягати спати вчасно. Також слідкую за харчуванням, у раціоні надаю перевагу лише здоровим продуктам. Я думаю, що такого режиму дотримуються всі спортсмени, які хочуть чогось досягнути.
– Маєш якесь хобі?
– Якщо чесно, то на нього просто не вистачає часу. Тренуюся іноді навіть двічі на день. Але, коли таки з’являється вільний час, то збираємося з друзями та граємо у футбол. Це, мабуть, і є моє хобі.
– Чи доводилося застосовувати боксерські вміння, захищаючи дівчат?
– Я не скажу, що часто, але були інциденти. Взагалі, я намагаюся вирішувати проблеми не за допомогою сили, а мирним шляхом, уникаю конфліктів.
– Що можеш порадити юним боксерам, щоб досягнути такого рівня, як ти?
– Треба мати впертість та бажання. Навчитися переступати через «не можу» та «не хочу». Навіть коли щось довгий час не виходить, то не опускати руки, а тренуватися ще завзятіше, через біль. Лише тоді буде результат. Адже далеко не все виходить одразу, потрібні роки наполегливих тренувань та віри в себе.
– Як рідні ставляться до твоєї боксерської кар’єри?
– Тато дуже мною пишається, слідкує за моїми виступами. А для мами найголовніше, щоб я був живий та здоровий. Їй не важливо, що я виграю. Вона завжди телефонує найперша, питає чи нічого не болить.
– Маєш мрію пов’язану зі спортом?
– Звісно маю. Хочу стати чемпіоном світу по найпрестижнішій версії WBC, а як воно буде. Не знаю. Але це мрія. Буду тренуватися та старатися усіляко втілити її у життя. Адже на те вони і мрії.
– Як плануєш відпочити влітку?
– Першу половину літа будемо наполегливо готуватися до наступного бою, який відбудеться в Києві 6 липня. Опісля планую поїхати на Батьківщину, якщо буде перерва між боями. Тоді, можливо, і відпочину.
