 |
15 Квітня, 2022
Нападник збірної України та Дніпра-1 черкащанин Артем Довбик поміркував про війну та футбол
Напередодні російського вторгнення в Україну Артем Довбик зазнав травми, а початок війни застав за кордоном. Форвард національної збірної розповів про своє ставлення до цьогорічних подій, а також поміркував про майбутнє нашого футболу.
«Сльози ллються просто так…»
«Розривається все усередині. Дивишся на цю ситуацію, яка була в Бучі, сльози ллються просто так… Насамперед через те, що ти не можеш нічого вдіяти, від тебе нічого не залежить. Коли почалася війна, я сказав дружині, щоб вона виїхала з Дніпра до Черкас. На той момент мені здавалося, що там буде спокійніше. Так воно й виявилося. Деякий час вона була там, а потім, коли ситуація стала нестабільною, були вибухи біля Умані, ухвалили рішення, що треба виїхати їм за кордон. То справді був непростий період. Вони їхали 350 кілометрів за два дні. Коли під’їжджали до Вінниці, то почалося бомбардування аеропорту. Кажуть, що у Росії проводилося опитування. За його результатами, з’ясувалося, що близько 80% росіян підтримують війну в Україні. Військові, які зайшли на нашу територію, військові злочинці», — сказав Довбик в ефірі програми Футбол NEWS.
«Ми не зможемо дограти чемпіонат»
«Про припинення існування клубу навіть не йдеться. Думаю, зараз головне питання — це війна, а потім будуть конкретніші розмови. Я думаю, що клуб буде існувати.
Контракти зараз на паузі, зарплата не виплачується, але я думаю, що сьогодні це не так важливо. У всіх є запас міцності, тому головне завдання — закінчити війну.
Ми не зможемо дограти чемпіонат – сто відсотків. Думаю, що треба залишити все як є. Скільки зіграли на сьогоднішній день, від цього і слід відштовхуватися».
“Я можу повністю тренуватися”
«Якщо збірникам дозволять пройти тренувальний збір, дадуть хоча б три-чотири тижні підготуватися до матчу, то він зіграє. Якщо будуть товариські зустрічі, то можливо наберемо 70-75% оптимальної форми.
Після моєї операції вже минуло більше місяця. Зараз такий період, коли я можу повністю тренуватись, бігати, виконувати повний обсяг роботи.
Збройні сили України – це головна команда нашої країни на сьогодні. Доля всіх українців зараз у їхніх руках та ногах. Дивлячись на те, як вони долають ворога, а в деяких напрямках проводять контратаки, у мене з’являється віра та гордість. Хочеться побажати їм сил і щоб усе швидше закінчилося. Вони – справжні герої, вони – у наших серцях».
Джерело: zbirna.com
