 |
14 Березня, 2020
Черговим співрозмовником Ігоря Соболенка став один з досвідчених учасників обласного чемпіонату області з футболу, який планує п’ятий поспіль сезон провести у СК «Базис»
1. Ти беззаперечно фігура в обласному футболі, а в історії христинівську футболу цілком можливо, що маєш і найнасиченішу біографію. Давай по ній детально і пройдемося. Почнемо з класики – анкетних даних))) Де і коли ти народився? Хто твої батьки?
Народився в м.Христинівка 22 листопада 1985року. Батько – Гріщенко П.П., працює на залізниці, машиніст крана. Мама – Гріщенко М.П., працювала все життя в торгівлі ( продавцем). Зараз на пенсії.
Змалку в мене було два захоплення – я любив співати і грати з м’ячем :)) Так як я був сором’язливим, то виступав тільки для рідних:)) А захоплення футболом привив мені батько. Перша іграшка – м’яч, в квартирі не один сервіз ми розбили:) По телевізору жодного матчу не пропускав. Як і в дворі, де майже всі старші хлопці грали футбол. Один із них запропонував піти з ним на тренування. Там займались хлопці на 3 роки старші. А я тільки мав іти в 1 клас. Тренером був Нагірний І.А. Через декілька місяців він набирав групу діток 1984-85р.н. А ще через рік Нагірний передав групу 1985р.н. Цибенку В.В. , йому допомагав Третяк Ю.А. От з цього все і почалося:))
Цибенко В.В. почав формувати команду 1985-86р.н.. Ми приймали участь у багатьох змаганнях, ставали переможцями обласних змагань, призерами всеукраїнських, було багато індивідуальних нагород. Пам’ятаю в Черкасах проходили змагання на призи ,,Снікерс,,-Грай Чесно” і мені, як кращому гравцю, подарували бутси ,,копа мундіал,, . Емоції переповнювали:)) Я з ними засинав:))).
В нас була добротна команда, сильні гравці: Половенко М., забивний нападник, Овчаренко С., Балоха В. володіли гарною технікою, Берозовський О., захисник, Ковпатюк Д., Безверхий Ю. були дуже перспективні! Але, нажаль, з них лише Ю.Безверхий залишився в футболі, грає за МФК «Христинівка» . Щоб вдало виступати на всеукраїнських змаганнях, нам потрібно було підсилення. В цьому нам допомагав Уманський десант:) І зараз їх прізвища на слуху в Черкаській області – Прудиус Євген, брати Дзиги Юрій і Саня, Корнєєв Олександр, Віктор Єрошов.–Останній, доречи, правий півзахисник на той час!:)) А найяскравіші спогади залишились з 1999року. Вкотре ми вийшли в фінальну частину всеукраїнських змагань, які проходили в Скадовську, де стали третіми. Тим самим вибороли путівку в «Артек», де провели незабутній місяць!:)
На той час христинівська команда приймала участь в чемпіонаті області , перша ліга, в кубку області. А також був дуже цікавий чемпіонат Христинівського району. Я з нетерпінням чекав на домашні матчі і із задоволенням спостерігав за їх грою! В мене там були свої кумири: Цибенко В.В., наш тренер, Масловський М.О., Янковий М., Марчишин О., Маліванов О. І, звісно, я хотів грати як вони!
Дорослий футбол я розпочав грати з 9 класу. Цибенко В.В. почав підпускати мене за районну христинівску команду. І уже через рік я був у складі христинівської команди, яка грала в Першості області по 1 лізі. Дебютував у матчі з Ватутіно, вийшовши на заміну на заключні 10хвилин. Ми програвали 2:1. На останніх хвилинах в один дотик замкнув передачу з флангу і зрівняв рахунок! Щастю не було меж:)). Потім ще декілька прекрасних сезонів провів в дублі «Ікара» і «Ятрані». Тренером був ЛісовийГ.В..
Це були дуже гарні часи і незабутні виїзди з першою командою. В автобусі завжди панувала дружня, весела атмосфера, особливо після ігор:))) Я дуже чекав цих матчів. Не тільки тому, щоб грати, а й щоб подивитися на гру основної команди! На той час то для мене була Ліга Чемпіонів:) Вони показували чудову гру! В команді були гравці високого рівня: Єжаченко О., Казанюк О., Устенко В., Дорошенко В., Дробушко Р., Сухар В., Дегтяров А., Герасемлюк О…. Це була потужна команда. Я мріяв досягти рівня їхньої гри. В них було чому повчитися!
Три кубки поспіль це було фантастичне досягнення!
Чи мріяв грати за «Ятрань» ? Звичайно! Всі, хто грав за дубль, хотіли грати, опинитися в першій команді «Ятрань»!
Це був 2003 чи 2004 рік! До команди запросив мене Дегтярьов А.В.
Так, майже відразу почав грати в основному складі. Дегтярьов мені довіряв, а я, як міг, намагався виправдати його довіру:)
Так, колектив змінився. Команду залишило багато гравців, з того славетного колективу залишилось чоловік 7. Дегтярьову довелося будувати нову по суті команду. Приходило достатньо молодих гравців, які ще не грали на такому рівні!
12.Швидко вдалося пробитися до основи?
Так.
Так.
За ФК «Ятрань» я зіграв, здається, 3 сезона. На той час команда була міцним середнячком обласного чемпіонату.
Лідерами і авторитетами на полі та поза ним були старожили команди: Єжаченко О.М., Герасемлюк О.М. , Дробушко Р., Тріфонов О. Доречі, Олег був дуже класний нападник!
Звичайно це місцеве дербі:) І з Драбовом завжди були принципові ігри.
Скандальних моментів не пригадую:)) А так щоб виділити якийсь матч, теж не можу.
Я навчався в ЧНУ ім. Б.Хмельницького. Ми приймали участь в чемпіонаті міста з міні-футболу. Там мене, Мачульського С. і Гопку О. помітив Александров В.О. і запропонував спробувати свої сили в другій лізі Чемпіонату України з футзалу. Команда , «Арарат» (Черкаси). Доречи, стали срібними призерами:). Після завершення футзалу Александров очолив команду , «Зоря» (Руська Поляна). Там я і продовжив виступи в чемпіонаті області!
Це була молода команда з характером. Александров В.О. був сильним мотиватором. Всі на полі знали, що кому треба робити. І за короткий час зробив боєздатний колектив! Команда проіснувала лише один сезон. В підсумку стали фіналістами кубка області, де поступилися ФК «Ходак», а в чемпіонаті стали четвертими.
:))) Розбори ігор були в Олексійовича в дома, в домашній атмосфері з накритим столом:))) Дуже гарні спогади, була фантастична атмосфера в колективі!:)
Не буду стверджувати, але думаю що фінанси.
Так, після гарного сезону в «Зорі» мене, Мачульського С., Александрова Віктора запросили в ФК «Ходак».
Мені було дуже приємно, що Кирилюк О.І звернув на мене увагу і запросив до команди. Адаптувався швидко – з багатьма хлопцями був знайомий! Все складалось чудово. Тут уже був більш професійний підхід. Кирилюк О.І. з перших матчів награвав мене в основному складі.
Це були незабутні часи:) 2008 року стали чемпіонами області. 2009 року вибороли кубок області і вийшли у фінал кубку аматорів. На мою думку ця заслуга Кирилюка О.І., який залучав молодих перспективних гравців до команди! Він багато приділяв уваги тактиці, на тренуваннях відпрацьовували все до автоматизму. Була дисципліна. Його відношення до роботи, до команди заслуговує на повагу. За весь час, що я був в команді, він не пропустив жодного тренування, і на жодне не спізнився. І з нас вимагав того ж. І колектив був дружній, завжди була весела атмосфера!
Так, це була принципова позиція, щоб основу команди складали вихідці з Черкаської області.
Лідерами того колективу були Тобілко О. І., Биченко С., які завжди на полі керували діями команди. Був робочий підказ. А склад тасувався, оскільки майже на кожну позицію було по два футболіста!
Умови були прекрасні. Іногороднім знімали квартири, триразове харчування, зарплата, преміальні – все було на професійному рівні.
28.В принципі нібито і йшло до того таки професійного футболу. Чи ні? Були якісь плани, розмови в цьому плані? Той “Ходак” переріс область точно.
В 2009 році ФК «Ходак» приймав участь у кубку області, чемпіонаті і кубку України серед аматорських команд. В чемпіонаті області ми не приймали участі. Наступним кроком мала стати друга ліга першості України. Багато про це говорили. Сам президент клубу Ходак В.А. ділився планами зі ЗМІ. Але, напевно, щось пішло не так.
Нажаль, нам нічого не пояснювали! На мою думку в кожному обласному центрі повинна бути професійна футбольна команда з амбіціями! Звичайно це можливо, головне щоб власники клубу були не байдужі:)) І з амбіціями:)
Вибачте, не зрозумів:) На той час ходили розмови про злиття двох команд –«Ходака» і «Дніпро», так як «Дніпро» припинило свої виступи в другій лізі першості України. Але Ходак В.А. це спростував. Сказавши, що кожен клуб це окрема історія, і планував розпочати виступи на професійному рівні із сезону 2009-10р.р. Те, що команда припиняє своє існування, для мене було шоком. Ми ще десь два тижні збиралися, тренувалися, мали надію, що щось може змінитися. Але сталося те, що сталося!
Далі був «УкрАгроКом».
Мені зателефонував Лактіонов С.В.. Розповів про команду, про задачі, які стоять перед командою. І сказав, що хоче бачити мене і Горобця В. в команді. Я передзвонив до Віталія. Ми з ним все обсудили і дали згоду. Були ще запрошення від команд з Черкаської області. Але уже після домовленості з Лактіоновим С.В.
Саме так!
Завдання – виграти кубок і чемпіонат області!
Умови були хороші. Базувалися в смт.Приютівка. Триразове харчування. З фінансової сторони умови були кращі:))
Були хороші команди. «Олімпік» (Кіровоград), Знам’янка, «Аметист», але ми були непереможні:))
Так, все правильно. Спочатку був кубок. Потім після першого кола чемпіонату мені зателефонував Гура Ю.В. і запропонував поїхати в першолігову «Зірку» (Кіровоград) на перегляд. Через 2 дні я підписав перший професійний контракт:)) Але довго я там не затримався, провівши два з половиною місяця. Через невдалі виступи команди контракт був розірваний. І я відразу повернувся в У.А.К., де продовжив виступи в чемпіонаті області. На той час керівництво клубу оголосило про намір заявити клуб до другої ліги першості України сезону 2010-11. Але клуб не пройшов ліцензування. В цьому році ми виграли перше в історії клубу чемпіонство в області! Сезон 2011 року команда знову розпочала із перемоги в кубку області та участі в першості України серед аматорів. А в червні команду було заявлено в другу лігу першості України.
Так, звичайно, я пам’ятаю ту гру. Дуже хвилювався перед грою. Але було дуже велике бажання вийти на поле. Вийшов в основі і вже на 3 хвилині матчу, перехопивши м’яч, обіграв захисника і вийшов віч на віч з голкіпером. Бив в дальній кут, але воротар кінчиками пальців перевів м’яч на кутовий. По грі ми повністю переважали суперника, але м’яч не йшов у ворота. А вони свій шанс реалізували. Ми ту гру програли. 1:0. Я ще довго прокручував в голові той нереалізований момент. Але тренера підтримали. Сказали, що зіграв гарну гру. Звичайно, в першій лізі більш потужніший футбол, агресивніший, швидкість прийняття рішення, різниця була відчутна.
Результати були незадовільні. Почалася чистка в команді, з кимось треба було прощатися. Потім відразу і тренер подав у відставку.
Дебютували з перемоги над «Динамо» (Хмельнцький) з рахунком 3:0.
Ми були непоступливою командою, були «грозою авторитетів»:))) Забирали очки у лідерів. Особисто для мене сезон був вдалим. Я виходив в основі, показував хорошу гру. В підсумку ми стали п’ятими з 14 команд. Для дебютного сезону хороший результат.
Уже в другому сезоні керівництво клубу поставили нам задачу виходу в першу лігу. Розпочали ми сезон не дуже вдало. Після 5 ігор лише 5 очок. Але надалі з кожною грою ми лише добавляли. Здобувши 6 перемог поспіль, очолили турнірну таблицю! В нас був дуже щільний графік, ми грали по 2 гри на тиждень. Також брали участь в розіграші кубка України, де теж показали хороший результат. В першому раунді, обігравши ФК «Буча» (за яку грали гравці, які пограли на високому рівні – Кармаліта, Закарлюка). В 1/32 перемогли ФК «Гвардієць» з Криму. А в 1/16 в зустрілися з прем’єрліговим запорізьким «Металургом», який на той час тренував В.Кварцяний. Основний час закінчився з рахунком 1:1, а в серії пенальті ми виявилися сильнішими! В 1/8 жереб звів нас теж з комадою Прем’єр ліги – одеським «Чорноморцем» Р.Григорчука. Грали при майже заповненому стадіоні ,,Ніка” в Олександрії. Атмосфера була неймовірна. Ми поступилися з рахунком 2:1, але характер свій показали. Вболівальники оплесками проводжали нас! Далі ми зосередилися лише на чемпіонаті. В першу шістку команд, які продовжують боротьбу за чемпіонство, ми ввійшли на першому місці. Далі в групі кожна гра була вирішальною. Ми приклали максимум зусиль і завоювали путівку до першої ліги, посівши 1місце в групі!
На превеликий жаль мої виступи за ПФК УАК закінчилися… Тренерський штаб не захотів продовжувати співпрацю з рядом гравців і я був в тому числі!
Подякували за роботу, потисли руки тай на тому все!
Звичайно, було неприємно і образа була. Важко було покидати команду, в якій провів чудові, щасливі роки! І я вважав, що заслуговував на шанс, хоча б на пів сезона залишитись в команді!
Віталя залишився, але десь через тиждень зателефонував, що теж їде додому, не захотів без мене там залишатися.:))))
Приблизно через місяць. Я зателефонував Віталію Горобцю, що є пропозиція поїхати в «Гірник-Спорт». Ми приїхали за декілька днів до початку сезону, провели пару тренувань і підписали контракти.
Так, в команди теж була задача вихід до першої ліги.
Дебютував з перемоги в матчі проти «Оболонь-Бровар». Все складалось непогано. Хороша команда, цікавий тренувальний процес. Але повністю розкритися в цьому клубі завадили травми. Декілька ігор зіграв, знову травма. Напевно далося в знаки той факт, що пропустив підготовку до сезону. Отож в «Горняку-Спорт» я провів лише пів року!
Саме так.
Тренер сказав, що мав розмову з президентом. Той був незадоволений, що через травми я мало виходив на поле. Тому вирішили не продовжувати співпрацю. Потисли руки, побажали успіху!
Ні, нічого такого, мене там нічого не тримало.
Саме так. Після «Горняк-Спорт» – «Зоря» (Білозір’я).
Гопка і Мачульський виступили моїми «агентами», зустрілися з тренером Поліщуком Р.В.. Потім з керівництвом обговорили умови і вдарили по руках. Підйомних не було:))))
Так. Різниця була. Насамперед в організації справ, в підборі гравців. В другій лізі приїздили гравці з усієї країни і, звичайно, залишали кращих. Тренувальний процес більш налагоджений, дисциплінованіший. При цьому на мою думку «Ходак» не загубився б в другій лізі! А у фінансовому плані то в УАК було найкраще фінансування. Президент клубу Кузьменко С.А. робив все, щоб в гравців були гарні умови. І за перемоги в принципових матчах були щедрі преміальні.
По підбору гравців цілком можливо!
Все було добре. Це був для мене найлегший з усіх сезонів. Ми вийшли в фінальну частину чемпіонату України серед аматорських команд. Правда, нажаль, призового місця не зайняли. Ну а на обласному рівні здобули кубок області та стали чемпіонами.
Так, завдання стояло виграти аматорську першість України. Але фінальну частину провалили. Не можу сказати, що без шансів, але з групи не вийшли. Програли «ОДЕК» (Рівненська обл.) 1:0, хоча грали краще, не забили пенальті. 3:1 перемогли «Буревісник» (Кіровоградська обл.) І 1:1 з «П’ятихацьке» (Кіровоградськва обл.)
Потім сталося нібито злиття двох команд – «Славутича» і «Зоря», команду очолив Юрій Бакалов. Я був на перегляді, але не склалося!
На позиції, на якій я грав, уже були відібрані люди. «Якщо що, то за телефонуєм»:))) типу того:))
Так, після ситуації з «Зорею» мені зателефонував Дегтярьов А.В. і запросив до «Уманьферммашу».
Були, але без конкретики. Тим більше з Вікторовичем домовились раніше.
Команда прагнула боротися за чемпіонство, тим більше з «Зорі» , крім мене, перейшли ще Мачульський С., Гопка О., Зоря О.,Трандафілов Є.. І фінансова сторона мене задовільняла.
Так, звичайно, це було великим плюсом.:)
Цікава чемпіонська гонка була, відразу 4 команди вели боротьбу майже до останнього туру! Почали ми здорово, 7 чи 8 турів без втрати очок, в першому колі програли лише одну гру! А в останньому матчі першого кола отримав травму і вийшов на поле лише за три тури до завершення чемпіонату!
Звичайно сильне розчарування. Нам не вистачило до чемпіонства два очка, ми їх втратили за три тура до завершення чемпіонату у грі з СК «Базис», матч закінчився з рахунком 2:2. Інтрига трималася до кінця. Тим більше» УТК» у грі з «Спартаком», і» ЛНЗ» не пам’ятаю з ким в передостанньому турі втратили очки. Але в останньому турі «УТК» перемогли свого суперника і здобули чемпіонство, ми залишились на другому місці!
Дегтярьов А.В. зібрав хорошу команду, яка вміла на полі виконувати той план на гру, про який домовлялися.В цьому велика заслуга старожилів команди – Щербини В., Репіна С., Трегубова В., які допомагали Вікторовичу керувати командою в роздягальні і на полі. Домашні ігри чекав з нетерпінням, адже грати на такому стадіоні одне задоволення!
Можна й так сказати, необдуманих дій не було. Розбирали суперника перед грою, де у нього сильні-слабі сторони. З сильнішими командами грали від оборонки, з іншими командами намагались грати «першим номером», особливо в дома. Не завжди показували гарну гру, але на першому місці був результат!
Лише один сезон.
Поступила пропозиція від СК «Базис». Зважив всі «за» … і погодився!
Нема ніякого секрету.:)) Є в Христинівці дитяча футбольна команда «Фортуна» . Був час, коли я допомагав Мітасову В.В. тренувати. Також він проводив діткам тренування в Кочубіївці і хотів, щоб надалі я йому і там допомагав. Тому переконував мене, що було б краще, щоб я виступав за СК «Базис». А переконувати він вміє, як ні хто інший:)) Найбільшим аргументом було те, що в «Базисі» постійні тренування!
Сезон видався важким. Ми провело гарну підготовку до чемпіонату. На нас в перших двох турах чекало два дербі. З віце-чемпіоном минулого року «Уманьферммашем» ми перемогли 1:0, і з чемпіоном «УТК» зіграли 3:3, коли на останніх хвилинах Дзига О. зрівняв рахунок. Потім через декілька турів зіграли в нічию з «ЛНЗ». Після цих матчів ми повірили, що нам під силу поборотися за медалі. Запекла боротьба велася за 2-3 місця. Так як «ЛНЗ» був недосяжний. В підсумку ми стали треті.
То здається було 2017-го?
Звичайно пам’ятаю. Ми в 1/2 по сумі двох матчів пройшли «Альтаїр». 2:2 на виїзді і 1:1 в дома. Вийшли до фіналу, де зустрілися з « ЛНЗ». Вперше СК «Базис» дійшов до фіналу. Багато глядачів, вболівальників прийшло нас підтримати, була чудова атмосфера. Але, нажаль, ми поступилися 0:2.
Так, вони в тому році і чемпіонами стали, не програвши жодної гри.
Так, дійсно, сезон був дуже важким, тоді перше і друге місце в чемпіонаті розприділили «ЛНЗ» і «УТК» ,а за бронзові медалі була заруба між чотирма командами до останнього туру! Пам’ятаю в перед останньому турі Монастирище на виїзді переграло «Альтаїр». І якщо ми в останьому турі перемагали Чорнобаї, то виборювали бронзу. Так і сталося! Тим самим випередили «Уманьферммаш» і «Альтаїр».
На мою думку нам не вистачило свіжості в кінці чемпіонату, не було конкуренції, не вистачало гравців, які могли вийти і підсилити гру. Через це ми програвали ряд важливих ігор.
Так
Так, в наступному сезоні це питання було вирішене. Декілька важливих ігор ми виграли за рахунок гравців, які виходили на заміну і підсилювали гру.
Дійсно, сезон видався для нас історичним. Завдання на сезон стояло бути в трійці призерів. Були за крок до чемпіонства, але, нажаль, за два тура до завершення чемпіонату поступилися прямому конкуренту , “Альтаїру” 1:2, хоч нас влаштовувала б і нічия. В цьому сезоні команда була як одне ціле, всі підтримували один одного, був дружній колектив і на полі, і поза ним . Це не могло не позначитися на грі! В першому колі ми програли лише одну гру, «Златокраю» і зіграли внічию з «УТК». І уже розуміли, що в другому колі можемо поборотись за чемпіонство. І все складалось непогано, але, програвши одну гру в другому колі, «Альтаїру», задовольнилися срібними медалями. Дуже приємно, що на всіх іграх присутній наш президент команди Володимир Олексійович і вболівальники. Це звичайно мотивує. Хочеться їм за це подякувати.
Керівництво команди задач на сезон ще не озвучувало, але я думаю вони будуть максимальні. Будем боротися за кубок і за чемпіонство. А на рахунок аматорської першості України, то розмов поки що не було.
В ,,Базисі”?
Загалом за твою кар’єру
В області?
Можеш сформувати дві – за всю кар’єру взагалі і суто області окремо
Страж воріт-Рибак В. Центральний захисник – Биченко С. і Тобілко О.
Правий захисник – Мачульский С. , зліва – Калініч А. В центрі Ткаченко В., Каплюченко Ф.
Крайні хави – Горобець В і Кошадзе Л. Янчук С. і Гопка О. в нападі.
Голкіпер-Швець Я. Центральний захисник – Пономаренко С.,Степанюк Ю. Правий захисник Ломко О., зліва Борячук О. В центрі Марущук А., Андрієнко Р. і Корольков В. Два вінгери Горобець В.,Вдовіченков А. Янчук С.нападник.
Самий пам’ятний матч проти «Чорноморця» в 1/8 кубка України. Хоч ми і програли ту гру 1:2, але атмосфера була неймовірна. Сама яскрава перемога, напевно проти ФК «Бучі». Це була кубкова гра. Після важкої гри в чемпіонаті тренер дав відпочити деяким гравцям, в тому числі і мені, залишивши нас в запасі. Після першого тайму рахунок був 0:0. Вийшовши після перерви на заміну на 52хвилині, відзначився голом на 87хвилині. С.Закарлюка з пенальті зрівнює рахунок . Арбітр додає 4 хвилини. І на останній компенсованій хвилині С.Радевич чудовою передачею виводить мене віч на віч з голкіпером і я оформлюю дубль:))) Відразу прозвучав свисток про завершення гри. Самий драматичний матч теж в кубку, в 1/16 в серії після матчевих пенальті перемогли вищоліговий запорізький «Металург». Емоції зашкалювали, це було щось неймовірне. Ну а сама прикра поразка це в фіналі кубка України серед аматорів, в Яремчі. Вдома ми виграли 2:0, а там судді просто «убили», програли 3:0!
Це моя кохана дружина Альона,та двоє синів Єгор та Назарій!:)
З дружиною мені пощастило, вона позитивно ставиться до футбольної частини мого життя, конфліктів на рахунок футболу не має:)) з розумінням відноситься. Я змалечку вболіваю за «Динамо», а дружини улюблена команда «Шахтар». Разом вболіваємо за «Барселону», тому ігри за участі цих команд,переглядає разом зі мною.:))
Така домашня підтримка стимулює до успіхів!)))
Беззаперечно:))
