 |
19 Березня, 2022
19 березня ювілейний день народження святкує найвідоміший гравець футбольної команди «Дніпро» (Черкаси) за всю історію його виступів.
Іван Яремчук грав у Черкасах з 1979 по 1982 рік. Дебютував у складі «Дніпра» сьомого серпня 1979 року («Дніпро» – «Суднобудівник» Миколаїв 2:1). За наш клуб провів 131 матч та забив 13 м’ячів. У січні-липні 2004 року був віце-президентом ФК «Черкаси».
Вашій увазі фрагмент інтерв’ю із Іваном Яремчуком, в якому він розповів про черкаський етап його ігрової кар’єри
– Іване Івановичу, як Ви опинилися у черкаському Дніпрі?
– Віктор Жилін покликав. Ми з ним працювали в Києві в інтернаті, а тут він якраз поїхав до Черкас працювати, у другу лігу. І ось волею долі ми зустрілися там. Чотири роки я відіграв у Черкасах. І був уже той самий вік, коли треба було про армію думати. На мене поклали око люди зі СКА Київ, вони хотіли, щоб я грав та служив одночасно.
– Розповідають дуже цікаву історію, як вас забирали до армії…
– Діло було так. Закінчився сезон у Черкасах, нас усіх відпустили додому. Але ми ще не отримали відпускні. Мене одночасно хотіли отримати і СКА Київ та СКА Львів. СКА Київ якраз вилетів до другої ліги, а СКА Львів грав у першій. Я подумав, що мені краще поїхати до Львова, таки ближче до дому, плюс у першій лізі рівень вищий, ніж у другій. Ну, я й покинув усе та поїхав до Львова. Призвався – отримав військовий квиток. Сказали, їдь додому у відпустку, відпочинь. Я замість того, щоби поїхати додому, повернувся до Черкас, щоб отримати відпускні. Ми тоді жили у готелі. Тільки я до неї підходжу – бачу якогось чоловіка. Він спостерігає за мною. Заходжу до готелю – привітатись з хлопцями, а мені кажуть: «За тобою приїхали». Виявляється, був наказ – упіймати мене та привезти до СКА Київ. Приїхали й військові та міліція. Почали мене шукати. Я злякався, адже молодий хлопець. Що робити? Я вирішив сховатись у туалеті. Забігаю, закриваю гачок і сиджу, чекаю, що буде далі. Чую шурхіт і шум. Всі кричать: Де він? І звуки дедалі ближче до туалету. Підходять до дверей, починають смикати, а вони ж зачинені. Хтось із них смикнув сильніше, і двері вилетіли, а тут я сиджу собі на горщику. Мене дістали звідти та вивели. Сказали, що я ухиляюся від військового обов’язку, і що судитимуть (сміється). Показую свій військовий квиток, кажу, що я на службі в СКА Львів. А вони взяли його та порвали. Потім одягли наручники та вивели з готелю в оточенні міліції та військових, як якогось злочинця-рецидивіста. Привезли до військової частини, забрали мій цивільний одяг та одягли військову форму, кирзові чоботи на п’ять розмірів більше. Стілець, розбита підлога та ґрати, нічого в кімнаті немає. Сиджу, як у одиночній камері. Пригрозили, що судитимуть. Я весь сльозах. Почав кричати у вікно: «Зателефонуйте Жиліну, щоб він мене звідси витяг!» На ранок якась машина під’їхала. Як виявилося, ціла делегація з Києва: майори, полковники. Усі за мною приїхали. Знову наручники і повезли до Києва. Привезли мене на «Арсенальну», в камеру, в яку садять за погану поведінку. Хотіли, щоб я ще подумав, що я зробив. А потім відправили до спортроти на Печерську. Місяць чи два чистив картоплю і ходив у наряди — така служба була. Здобув військовий досвід на кухні (сміється). А потім я почав грати за СКА Київ. Два роки за них виступав. Одного разу ми навіть посіли перше місце у підгрупі та грали у плей-офф за вихід до першої ліги. Але настала вказівка, як я розумію, що ми не повинні підніматися вище, і ми програли.
– Як на вас вийшло “Динамо”?
– Наприкінці моєї служби люди з «Динамо» почали спостерігати за мною. Приходили на наші ігри та переглядали. Наприкінці 1984 року надійшла пропозиція від «Динамо», і на початку 1985-го я опинився у цій команді. Поїхали на збори, у першій же грі проти «Зеніту» мене поставили правим півзахисником, і я забив гол.
– 1984 року ви грали у другій лізі, а 1986-го поїхали на чемпіонат світу. Як у казці?
– Так, фантастика. Ось так дивно складаються долі. Звісно, не у кожного футболіста так виходить. Одиницям таке вдається.
«Дніпро» Черкаси
Квітень 1982 р. Стадіон ім. Ленінського комсомолу (нині КП «МСК «Дніпро»)
Нижній ряд: В.Зубенко, О.Рудько, В.Святченко, В.Головко, І.Яремчук, О.Бабак/Терещенко, В.Жилін, В.Антонюк, В.Хорунжий, С.Корякін, А.Скоб.
Верхній ряд: В.Жилін (головний тренер), Р.Козенков (начальник команди), О.Піскун, В.Яцишин, С.Долинський, М.Тимофеєв, П.Паюров, О.Маковський, М.Шпак, І.Гладкий, М.Артюх (тренер), Ю.Потапов (лікар).
Досьє Черкаського спорту
Яремчук Іван
Народився 19 березня 1962 року в с.Великий Бичків Рахівського р-н Закарпатської обл.
Вихованець київського спорт-інтернату.
Півзахисник.
Заслужений майстер спорту СРСР (1986 р.).
Володар Кубка володарів Кубків УЄФА 1985/86 рр.
Чемпіон СРСР 1985, 1986, 1990 рр.
Срібний призер чемпіонату СРСР 1988 рр.
Бронзовий призер чемпіонату СРСР 1989 р.
Володар Кубка СРСР 1984/85, 1986/87, 1989/90 рр.
Володар Кубка Сезону 1985 р.
Бронзовий призер чемпіонату України 1996/97 рр.
За збірну СРСР провів 19 матчів – 2 голи.
За олімпійську збірну СРСР провів 1 матч – 1 гол.
За молодіжну збірну СРСР провів 1 матч.
Учасник чемпіонатів світу 1986 та 1990 рр.
Учасник розіграшу Кубка Європейських чемпіонів 1987/88 рр. – 2 матчі.
Учасник розіграшу Кубка володарів Кубків УЄФА 1985/86,1990/91 рр. – 11 матчів –3 голи.
Учасник розіграшу Кубка УЄФА 1989/90, 1997/98 рр. – 8 матчів.
У вищій лізі СРСР провів 107 матчів – 10 голів.
Найвідоміший гравець «Дніпро» Черкаси за всю історію його виступів.
Дебютував у складі черкащан 07.08.1979 р. («Дніпро» – «Суднобудівник» Миколаїв 2:1).
За клуб провів 131 матч та забив 13 м’ячів.
Віце-президент ФК «Черкаси» у січні-липні 2004 року.
