 |
21 Вересня, 2026
Вихованець БК Черкаські Мавпи Богдан Толмачов (2005 р.н., 205 см, 103 кг), після кількох сезонів у Латвії повернувся до рідного клубу. У новому сезоні 21-річний бігмен виступатиме за основну команду черкасців у Суперлізі GGBET.
В інтерв’ю сайту ФБУ Богдан розповів про своє повернення до Черкас, досвід у Латвії, бажання отримувати більше відповідальності на майданчику, атмосферу в молодій команді та цілі Черкаських Мавп.
— Богдане, ти повернувся до Черкаських Мавп після кількох сезонів за кордоном. Чому прийняв це рішення? Це була ініціатива клубу чи твоя?
— Клуб хотів, щоб я повернувся, адже я вихованець «Мавп». Вони стежили за мною.
Зізнаюся, я до останнього не хотів повертатися, тому що хотів дивитися варіанти за кордоном. Але так вийшло, що я зазнав пошкодження і треба було лікуватися. За кордоном це дорого, а тут з’явилася можливість повернутися додому. Зараз я пролікувався і вирішив залишитися в Черкасах.
Були ще деякі пропозиції, наприклад, від Київ-Баскета, але захотілося грати вдома.
— Ти провів кілька сезонів у Латвії. Що найбільше змінилося в тобі як у гравцеві за цей час? Що дала тобі латвійська школа?
— Отримав дуже багато досвіду, ігрового досвіду. Також у мене стало більше дисципліни щодо спорту. Зрозуміло, що ти ростеш і загалом додаєш у всіх скілах.
Якщо порівнювати з тим, яким я був, коли поїхав, то я дуже сильно додав. Тим паче, я виступав в ЄЮБЛ. Я був основним гравцем у Валмієрі. Там зі мною були ще Артем Романиця і Богдан Маліч. Було більше українців, ми багато спілкувалися, і це теж допомагало.
— Минулого року Артем Романиця та Богдан Маліч уже повернулися в Україну. Ти тоді теж думав про повернення?
— Так, я теж думав повернутися, але до останнього хотів залишитися за кордоном.
— Зараз ти знову в Черкасах. Коли вперше зайшов у зал Мавп, було відчуття, що ти повернувся додому?
— Якось так, несподівано було. Коли я був ще юнаком у Черкасах, то мріяв потрапити в Суперлігу. Я був на кількох тренуваннях, але хотілося грати, побувати в роздягальні, отримати ці відчуття — що ти вже дорослий, професійний гравець.
І тут якось воно близько — ти вже і там, і там. Спочатку не вірив. Потім, коли були ігри з Чайкою-ВМСУ, потім із Запоріжжям, я вже більше повірив, що я в Черкаських Мавпах, що повернувся додому.
— Наскільки чекаєш на можливість зіграти перед черкаськими вболівальниками? Буде хвилювання?
— Ні, навпаки. Хочеться дивувати глядачів, хочеться, щоб побільше людей приходило і підтримувало команду, тому що це заряджає гравців.
Я це відчув і за кордоном. Там я був легіонером, можна сказати, але все одно — чим більше людей, тим більше це тебе заряджає.
У мене немає такого, що я виходжу, бачу повний зал і мені страшно. Навпаки, це мене найбільше заряджає. Видно, що це серйозна гра і вболівальникам цікаво її дивитися. А коли нікого немає, то наче не кайф грати.
— Минулий сезон у Латвії ти оцінюєш як продуктивний? З якими очікуваннями повертаєшся в Україну і що хочеш додати до своєї гри в Суперлізі?
— Якщо чесно сказати, то останній сезон за кордоном я б не назвав продуктивним. Я був один в команді з українців. Це був новий досвід, не було з ким нормально поговорити.
У Валмієрі робили ставку на українців: були Ростислав Новицький, Артем Романиця, Богдан Маліч. Була своя комунікація. А тут я був сам. Не дуже класно було почуватися таким, наче ти чужий.
Я грав, старався, але все одно на мене особливо не ставили ставок. Я був більше “чорноробочим”.
А ось останній сезон у Валмієрі, я вважаю, був дуже продуктивним. Я там був основним гравцем у дублі. Було класно, я добре грав, показував хороші цифри. Думаю, саме через це і потрапив до розширеного складу збірної U-20.
Тому останній сезон був непоганий, але не такий, який я собі хотів.
Що хочу додати в Україні? Більше відповідальності. Хочу повернути те, що в мене було у Валмієрі. Більше брати на себе, почуватися тим гравцем, яким повинен бути. Не просто прийшов, поставив заслін і пішов. Я не кажу, що не хочу робити чорнову роботу. Просто хочу, щоб було і те, і те. Щоб команда і тренер мені довіряли.
— Ти вже говорив із тренерським штабом про свою роль у команді?
— Так. Дмитро Нагорний, як я це бачу, вірить у мене. Він мені нічого не забороняє кидати. Не ставить палки в колеса, мені це подобається.
Так, у мене є маленькі помилки, але це чисто від гри — десь трохи не встиг. Думаю, з досвідом і практикою це має набиратися.
Я так розумію, що буду гравцем ротації в Черкасах. Тому що ще шукають легіонера. Поки що я є основним чистим центровим.
— У контрольному матчі із Запоріжжям ти набрав 18 очок і реалізував три з трьох триочкових. Відчуваєш, що дальній кидок може стати одним із твоїх козирів?
— Так, думаю, що це може бути козирем. Валерій Плеханов хотів мене бачити, тому що я з кидком. У Латвії в мене були хороші показники. Будемо бачити.
— Як оцінюєш свою готовність до сезону, враховуючи, що до старту залишилося близько двох тижнів?
— Загалом готовність, думаю, хороша. Можливо, трохи треба додати фізичних кондицій, але все нормально.
Для мене це новий рівень, але у Валмієрі я тренувався з гравцями такого рівня. Тому для мене немає такого: “Ого, я тут граю”.
— Цього сезону в складі Черкаських Мавп багато вихованців місцевої баскетбольної школи, зокрема і ти. Наскільки це відчувається всередині команди? Чи є через це особлива атмосфера?
— Дуже хороша атмосфера в роздягальні. Якщо порівнювати з тим, яким я був у Мавпах-2 перед повномасштабною війною, то ми з хлопцями залишилися в хороших відносинах.
І зараз ми з ними граємо, тому я себе комфортно почуваю. І хімія в команді дуже хороша. Так, молоді, є деякі помилки, але це все приходить із досвідом.
— А як тебе прийняли ті, з ким ти раніше не грав? Відчуваєш себе своїм після повернення?
— Я як свій повернувся. Є нові хлопці — Микола Верещака, Євген Коровяков, Кирило Марченко. Думаю, вони теж класно до мене ставляться. Все нормально, мені подобається.
— У команді вже є досвідчений легіонер Джордан Теллі. Який він поза майданчиком і наскільки вже адаптувався в команді?
— Він досвідчений, 30-річний. Спокійний, добрий легіонер. Немає в нього якихось капризів. Він нормальний, серйозний, видно, що професіонал.
А щодо майданчика, то він добре бачить гру. Це його головне. Я так розумію, що його козир — бачення майданчика. Може реалізувати деякі кидки, але основне — саме бачення.
Я думаю, що для нас, якщо ми будемо ловити його передачі, то реалізація команди підніметься дуже добре.
— Якщо Мавпи підпишуть ще одного легіонера на твою позицію, готовий боротися за свій ігровий час?
— Якщо знайдуть, то буду боротися. Для мене це буде такий маленький досвід, тому що це саме боротьба за позицію та ігровий час у команді.
Коли ми були за кордоном у Валмієрі, це теж був досвід — тренуватися проти таких гравців. Мені спочатку казали, що готували мене до гри за основну команду. Потім я отримав пошкодження, і мені сказали, що цього не буде.
Але я вже знаю, що таке боротися за своє місце.
— Що особисто для тебе буде показником хорошого сезону? Які цілі ставиш перед собою?
— Хотілося б потрапити в плей-оф. Я не занижую нашу команду, але ми можемо поборотися з усіма командами Суперліги.
У нас є ветерани — Кирило Марченко, Євген Коровяков, також Джордан. Але їх всього троє, а решта — молоді.
Якщо ми будемо боротися з усіма командами цього сезону, то, думаю, не буде до нас негативу від уболівальників. Треба об’єктивно дивитися на команду і розуміти, що в ній багато молоді.
Я не кажу, що ми будемо програвати всім. Ми вже налаштовані боротися. Наприклад, у другій грі із Запоріжжям ми дали бій.
— А які особисті цілі ставиш перед собою?
— Хочеться набратися ще більше впевненості. Але в мене вже немає такого, що я боюся. У мене вже зник страх.
Хочу бути важливим гравцем для команди. Не просто вийти, зробити свою роботу і піти. Хочеться бути серед лідерів команди.
